Медіагрупа «Антена»  

Імітація революції по-черкаськи

Микита БОЛГАРОВ23.07.2013

Врадіївська хода послугувала лакмусовим папірцем для перевірки моральності та зрілості українського політикуму. Невже раніше, двадцять, десять чи п’ять років тому міліціонери не чинили безчинств? Не катували, не грабували, не вимагали, не вбивали? Це зло існувало завжди. Навіть самі працівники українських правоохоронних органів визнавали необхідність глибоких реформ системи, в якій мало що змінилося з радянських часів. Якщо змінами можна вважати нову форму чи більш негативне сприйняття суспільством...

По великому рахунку, у Врадіївці не відбулася дивина для України. Дивиною став такий розголос і спровокований ним спалах народного гніву. Стихійний бунт, що на першому етапі висував головною та чи не єдиною вимогою покарання ґвалтівників дівчини. Але відразу знайшлися ті, хто використав людське горе задля політичного піару. Ґвалтівників заарештували та звільнили з органів. У СІЗО вони очікують суду. Звільнено і їхніх безпосередніх керівників — начальників райвідділів та обласного управління МВС у Миколаївський області. Міністр Захарченко вчинив так, як мав вчинити будь-який інший міністр на його місці. Але політична доцільність сформувала іншу реальність. Кияни, що репрезентували український політичний бомонд другого плану, повели з десяток мешканців Врадіївки та навколишніх сіл до столиці. Пішки, через половину країни. Довели, зустрілися з міністром, поговорили. Нічого нового не почули. Звільнення його не вимагали. Вимагали інші — ті, хто, привівши людей до Києва, долучилися до акції і вивели їх на майдан. Хоча на самому Майдані Незалежності під час розгону нічного мітингу «беркутом» саме мешканців Врадіївки і не виявилося. Вони скінчили свою акцію в кабінеті міністра.

Маршрут акції проходив минулого тижня Черкащиною, і частина місцевих опозиціонерів вирішила долучитися до протесту. Але не залучившись до ходи, а організувавши власну акцію. Адже від Умані, Маньківки чи Жашкова далеко до мешканців Канівського чи Черкаського виборчих округів. Леонід Даценко та Микола Булатецький стали справжніми героями власної ходи і власної акції, забрендованої під врадіївський похід. Хоча, подейкують, на Майдані або в кабінеті міністра Захарченка жодного з них ніхто не бачив. Акція почалася в Черкасах і скінчилася в найближчому до кордону Черкащини райцентрі Київщини, охопивши виключно території двох виборчих округів, де минулого року і Даценко, і Булатецький могли стати переможцями виборів. З огляду на рекламний ефект, акція могла б мати успіх.

Невеликі нісенітниці, які відбувалися під час пішої ходи, могли б залишитися непомітними. Такі, наприклад, як пересування між населеними пунктами автівками, що аж ніяк не могло трактуватися звиклими до всього піплами-виборцями як піший протест. Та й випадок, що стався в Каневі, дещо зіпсував так ретельно виплекані святі образи двох політиків, що вже занудьгували в очікуванні виборів.

Історія, що сталася 16 липня в Каневі, де була зупинка на ніч черкаських «врадіївців», стала головною темою практично всіх черкаських ЗМІ. Скандал грянув наступного дня, коли в інтернеті з’явилися кілька фото Булатецького та Даценка в оточенні двох молодих красунь та зображення двадцятигривневої купюри з розписом одного з революціонерів. Розмістив інформацію черкаський сайт «Про все» та ще кілька загальноукраїнських інтернет-видань. Загалом пошукова система «гугл» близько 21-00 17 липня давала посилання на близько десяток сайтів, серед яких домінували блогерські майданчики загальноукраїнських ЗМІ, таких як «Кореспондент», «Коментарі», «ОРД» та інші. «Про все» невдовзі стерло статтю, заявивши, що її було розміщено одним із користувачів-дописувачів ресурсу через опцію «стати автором». Хоча пояснення виглядає доволі схожим на правду, опозиціонери його не сприйняли. Принаймні, публічно звинуватили місцеве видання в участі в провокації.

Аналізуючи тактику, яку обрали Даценко і Булатецький, намагаючись залагодити скандал, важко оминути висновків, що вони порушили один із головних постулатів піару, а саме: необхідність оминання виправдань у будь-якому вигляді. Та ще й із запізненням на кілька днів. Спочатку Булатецький, а згодом і Даценко почали висувати власні версії подій, які навіть при поверховій перевірці доволі відрізнялися хоча б від оприлюдненого ілюстративного матеріалу.

«Коли ми 16 липня вийшли з Черкас, нас системно оточували провокатори. Найбільше вони постаралися в Каневі, — прокоментував одному з черкаських інтернет-видань Микола Булатецький. — Там навіть прийшли якісь дівчата до нас. Сказали, що вони, мовляв, студентки. Дівчата стали тицяти мені 20 гривень, щоб я розписався на купюрі. Я став пропонувати щось інше, наприклад, календарики абощо. Але вони наполягали саме на грошовій купюрі. Далі більше. Дівчата стали лізти обійматися і фотографуватися. Причому хотіли саме на свій фотоапарат фотографувати нас. Ці фото і використали потім в інтернеті», — зауважив опозиціонер.

Далі — більше. Опозиціонер, трохи розгубившись, почав у різних коментарях плутатися. Стверджуючи, що то ночував разом з усіма в наметах, то кожного дня їздив на ночівлю додому, залишаючи табір пішої ходи. Хоча одна ілюстрація і показувала, як ранком, скоріш за все, 17 липня Микола Іванович виносив власні речі з бунгало до автівки. Бунгало — апартаменти в одному з канівських готелів. Вартість доби перебування в ньому, подейкують, перевищує півтори тисячі гривень, тобто півтори пенсії персічного селянина-виборця. От вам і намет!

Вочевидь, Булатецький не очікував, що здійметься такий скандал. Він, знову ж, виходячи з заяв, що пролунали на прес-конференції на початку цього тижня, виявляється, вів звичайний для себе спосіб життя. Микола Іванович намагався перевести все на жарт, але... Як то останнім часом часто трапляється, не втрапив в інформаційний тренд. Виявилося, що і він, і Даценко практично визнали, що самі клюнули на провокацію. Хоча з’ясувати, був інцидент ретельно спланованою провокацією чи звичайним збігом обставин, які були використані опонентами колишніх кандидатів у депутати, навряд чи вдасться. Сталося те, що сталося.

Неоднозначну реакцію викликав інцидент і в інтернет-спільноті. Щось середнє між кепкуванням та образами. «Велика політика без сексу не будується. А дівахи так, нічого собі», — пише один із користувачів мережі Фейсбук. Інший обурюється автографами на двадцятках: «Найбільше добили оці підписи на двадцятках». « І все одно нашим демократам ще даааааааалеко до європейських. Компромат чи провокація з секспідтекстом - на основі натуральних елементів - дівки, мужики. Ні тобі трансвеститів, ні геїв, ні інших більш продвинутих за європейськими стандартами...», — з сумом констатує інший читач. І навіть виправдання прихильників вийшло якесь кострубате: «Але, згадавши про здоровий глузд, кожен із нас розуміє, а вони що, не люди? Невже заборонено після закінчення робочого дня випити келих пива чи поспілкуватися з розумними та красивими жінками? Чи ж заборонені такі прості людські задоволення, які прийняті в нашому суспільстві!»...

Зараз уже не важливо, хто і навіщо спровокував опозиціонерів, яких «Батьківщина» планує висунути на Канівському та Черкаському округах. Головне, що вони «повелися» і, визнавши це, намагалися перевести розмову в інше русло. Не вийшло. Хоча скандал, фактично, спрацював і на них. Адже інтерес і до одного, і до іншого став у виборців зникати. Занадто однотипні заяви та гасла чують черкащани останні півроку. А на додачу Булатецький всупереч волі партії «Батьківщина», членом якої він є, наприкінці квітня несподівано підтримав Одарича, чим викликав роздратування частини виборців, що його підтримували.

Взагалі, виборчі перспективи і одного, й іншого зараз уже не ті, що минулого року. Булатецький без підтримки ресурсу, що мав тоді, навряд чи повторить свій минулорічний результат. І ще складніше це буде зробити Леоніду Даценку в Каневі. Вочевидь, що скандал із сексуально-алкогольним присмаком привернув до них увагу на нетривалий час. Увага мине, а присмак залишиться. Адже опозиціонера на джипі вартістю більше ніж півсотні тисяч доларів, що на ночівлю в готелі витрачає дві мінімальні пенсії звичайного українця, і пересічного виборця з його злиднями розділяє доволі крихкий місток у вигляді так жорстко експлуатованого образу Юлії Тимошенко, що у великій мірі сприяв їхньому попередньому результату на виборах. А щасливі обличчя опозиціонерів, що радо фотографуються разом із дівчатками, доволі мало пасують до трагедії, що стала приводом для цього свята життя. Але, принаймні, це життєстверджуюче.


Щасливі обличчя опозиціонерів, що радо фотографуються разом із дівчатками, доволі мало пасують до трагедії, що стала приводом для цього свята життя.


Джип Булатецького, за допомогою якого він здійснював пішу ходу


І ви хочете сказати за цей "намет"?









ТОП-СТАТТІ
ОСТАННІЙ НОМЕР (№4)
ОСТАННІ НОВИНИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео)
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 830 хитов: 14639
вчера: 997/29398
время генерации: 0.014724016189575; SQL запросов: 15