.com.ua
#47 29.11.2006

ЧОРНІ АФРИКАНСЬКІ СТРАУСИ УКРАЇНСЬКИХ МОРОЗІВ НЕ БОЯТЬСЯ І ХАРЧУЮТЬСЯ ТЕРТИМИ ГАРБУЗАМИ

Мало кому відомо, але перша в Україні страусина ферма з’явилася саме у Нечаївці Черкаського району 6 років тому. Наразі господарство нараховує 65 незвичних для українських дворів птахів, консультує подібні господарства з усієї України, щороку реалізує 200-300 пташенят (по тисячі гривень за одномісячне страусенятко) та сотні страусиних яєць (по 60 гривень за штуку), які розкуповують на писанки, світильники та свічники

Керівник господарства Василь Тупчій, до якого журналісти завітали в рамках прес-туру Черкаського прес-клубу реформ, розповів, що десять яєць, з яких вилупилися перші страуси, він завіз із Польщі, ознайомившись із досвідом тамтешніх господарств. Коли починав, жодної довідкової літератури (і, звичайно ж, господарств, з якими можна було б порадитися) в Україні не було.

Але заморські птахи виявились невибагливими: обігрівальна система, якою обладнали ферму, так і не знадобилась — африканські страуси цілком спокійно переживали найсильніші українські морози. Харчувати їх можна комбікормами з домішками тертих овочів (1,5–2 кг на день), сіном (взимку) та люцерною (влітку). На утримання одного птаха впродовж року витрачається 500–600 грн. (на харчування, домішки та вітаміни). Найбільший клопіт – із вирощуванням молодняка, дорослих же птахів треба лише годувати двічі на день, з чим цілком справляється Василь Тупчій та його родина. Додаткових робітників до свого господарства він наймає лише влітку: із березня по вересень страусині родини, дбаючи про потомство, відкладають яйця.

Яйця страусихи відкладають у ямку, яку копають лапами, лігши грудьми на землю. Часом вони роблять це у не зовсім зручних місцях — наприклад, біля годівниці. Якщо «незручну» яму засипати і викопати в іншому місці, страусиха може загребти нову і розкопати стару. Процедура забирання яєць до інкубатора виглядає наступним чином: один робітник відволікає увагу страусихи, інший хапає яйце і прожогом тікає за сітку вольєру. Потрапити «до рук» розлюченого страуса ризиковано: птах заввишки до 2,5 метра важить до 150 кг, а сила удару його ноги дорівнює 30 кг на 1 квадратний сантиметр.

Василь Тупчій розповів про випадок, коли, послизнувшись на льоду, страус «проїхався» до воріт і виніс їх грудьми. Під час спроб спіймати і повернути його до вольєру страус, як пушинку, підгилив кавказьку вівчарку, що кинулась допомагати господарям заганяти птаха.

Іншого разу страус утік і цілий день блукав нечаївськими полями. Кілька чоловіків намагалися зловити його сіткою, та він з легкістю розкидав їх на всі боки. Поблукавши полями, страус пішов на дорогу, де почав сумирно дзьобати щебінь. Були якраз травневі свята, трасою їхало чимало автомобілів і їхні водії ошелешено повертали голови у бік незвичного створіння на узбіччі. Якась жінка лаяла чоловіка: «Я ж казала – візьмемо фотоапарат!» Страуса вдалося «переконати»: знайомий Василя Тупчія підібрався до нього на авто і, повільно їдучи поряд, змальовував утікачу переваги домашнього харчування і моторошні перспективи бути застреленим у разі неповернення... Страус повернувся додому.

В іншому господарстві, розповів Василь Тупчій, страусиха, що втекла, подалася у центр села. Дійшла до ставка і, не вагаючись, пішла у воду. Зупинилася на середині ставу, де над водою стриміла лише її голова на довгій шиї. До «пташки» дісталися човном, нап’яли їй на голову темний мішок (дезорієнтовані таким чином страуси стають сумирними), прив’язали до човна і потихеньку доправили до берега...

Отакі вони — корисні й цікаві україно-африканські страуси.


© Медиагруппа «Антенна», 2009
время генерации: 0.0041079521179199; SQL запросов: 5