Медиагруппа «Антенна»  

Цілком таємно, або Про це знають всі Черкаси

Микита БОЛГАРОВ20.05.2014

Все, що написане нижче, давно не є секретом для людей, що цікавляться черкаською політикою та політиками. В біографії Миколи Булатецького майже не залишилося білих плям, про які преса не писала б раніше. Одна з місцевих газет нещодавно зробила страшенний удар по Булатецькому, за його ж висловом, забравши перемогу на останніх довиборах до ВР у Черкасах.

Ще півроку тому "Черкаська газета", досліджуючи біографію Булатецького, звернула увагу на його приміський бізнес: «Мешканцям Геронимівки, черкаського приміського села, цього року не пощастило. Їхній колись багатий та комфортний населений пункт не увійшов до меж 194-го Черкаського виборчого округу. Тому вони не зможуть висловити своє ставлення до людини, яку аж занадто добре знають. До Миколи Булатецького, якого більшість мешканців Черкас сприймають як полум’яного вічного революціонера, борця зі злочинним режимом (до того ж будь-яким — режимом Кучми, Ющенка чи Януковича), який постійно страждає від сатрапів режиму і викликає щире співчуття земляків. І так уже майже 20 років безперервно. Та цей безперервний стаж революціонера починався зовсім не так героїчно: з роботи на посаді директора одного з міських ПТУ, членства в комуністичній партії, яку він так нині ненавидить, і роботи заступником колишнього мера Черкас Володимира Олійника.

Психологічний портрет

Якщо Ван Гог зобразив себе з відрізаним вухом, Микола Булатецький, якби до своїх талантів додав би малярство, напевне, зобразив би себе з відрізаною головою. Бо темперамент вічного революціонера та кандидата-невдахи набагато вираженіший, рухи різкіші, а наслідки катастрофічніші…

Тож, хто такий Булатецький? Спробуємо підняти утаємничену завісу.

«Помиляється той, хто вважає Миколу Івановича палким революціонером, сприймаючи звичайні прояви психопатії за спалахи революційної свідомості. Насправді всі епізоди «революційних боїв» за участі 60-річного революціонера є проявами неврівноваженої психіки. Він здатен перетворити будь-який мітинг, будь-яку прес-конференцію чи звичайне спілкування на навколополітичну тему на сварку. Але є кілька важливих умов, головна з яких — наявність глядацької аудиторії. Без неї Булатецький — тиха та майже толерантна людина. Будь-який психолог назве таку поведінку притаманною для людей із клінічними проявами психопатії та чітко вираженим демонстративним типом поведінки. Такі особи зазвичай стають акторами, цирковими артистами чи просто побутовими хуліганами. За часів «совка» він був би на обліку в психдиспансері, а сьогодні йому пряма дорога в політику. Люди люблять блазнів, навіть не усвідомлюючи, чому. Адже цікаво спостерігати за палкою промовою та жестикуляцією і постійно чекати нових фортелів: на кого ж цього разу кинеться з кулаками наш герой», — такою цитатою можна підсумувати політичну сутність явищ, що постійно виникають навкруги Миколи Булатецького.

Він завжди намагається бути навіть не в епіцентрі подій. Він сам їх створює. Постійно, а інколи і з зовсім протилежними наслідками до очікуваних. Неважко згадати сумні та трагічні події лютневої революції. Коли, на думку багатьох учасників подій, саме Микола Булатецький покликав демонстрантів іти на штурм обласної держадміністрації. А потім, поки міліція нещадно била та заарештовувала людей, тихесенько втік та, як сам він зізнався, сховався в сміттєвому баку біля Управління Служби безпеки України. Це зізнання викликало шок упереміж із гомеричним реготом: жодний черкаський і навіть український політик не дозволяв собі ані подібні вчинки, ані такі «клоунські» зізнання.

Невдовзі героя сміттєвих бачків абсолютно перестали сприймати в революційному середовищі. Одні почали вважати його просто за клоуна, інші — за зрадника та гапона, завдяки якому постраждали люди. І це лише один епізод, яких можна було б навести з добрий десяток.

Юля, як зручний прапор

Понад десятиріччя минуло відтоді, як Микола Іванович високо підняв над собою прапор із зображенням Юлі. Він вчасно вловив настрої суспільства та перескочив з карликової політичної сили в потужний БЮТ, що користувався значною підтримкою у суспільстві. Завдяки саме цьому він на останніх місцевих виборах у 2010-му році отримав разом із сином Максимом мандати депутатів Черкаської міської ради. Залучивши всі свої зв’язки, спромігся на переворот у міській парторганізації, змінивши її керманичів на власного сина, що й керував організацією до останнього часу.

Він звів програму партії до простої формули: «Юлі — волю!». І цього стало достатньо, щоб Микола Іванович закріпив за собою образ чи не головного місцевого опозиціонера. Згодом, після того, як Тимошенко вийшла на волю, Булатецький залишився без програми дій, хоч і такої простої до примітивності, і без прапора. Бо невдоволення ним у партійній організації Батьківщини вже виходило за всі мислимі межі. Булатецького вигнали, і він вимушений був підняти постарілий та вицвілий прапор партії «Реформи й порядок», яка вже давно фактично припинила своє існування.

Для чого? Не тільки для того, щоб залишатися в місцевій політиці, адже у велику його шлях був вже закритий, а й у першу чергу для обслуговування інтересів тої ж самої групи Бродського та Одарича в Черкасах.

Напевне, не в голові саме Одарича народилася думка замінити Булатецьким всіх ворогів скопом. Чого-чого, а галас піднімати він уміє. А гасла — просто скопійовані тези з виступів опонентів Одарича. Чого варте тільки дебютне гасло, з яким Булатецький розпочав виборну кампанію — відвертий заклик до боротьби з Одаричем.

Вірити Булатецькому для багатьох у Черкасах означає бути мазохістом. За гаслами — повна порожнеча та бездіяльність. Шкоду, яку він наносить демократичній спільноті, навіть важко уявити. Головна його задача на цих виборах — відтяти частину голосів у кандидата на посаду міського голови від опозиції Анатолія Бондаренка. Всі, хто більш-менш сповідує демократичні цінності, відмовилися брати участь у виборах, вважаючи за потрібне просто підтримати Бондаренка. Всі, крім Булатецького. Бо він, напевне, знає, що може забрати кілька тисяч голосів, яких може не вистачити для перемоги над Одаричем.

Будівничий великої руїни

Але давайте нарешті повернемося до приміського села Геронимівка. Там можна на власні очі побачити те, на що може перетворити Черкаси мер, подібний до Булатецького. Який сумний підсумок керування містом Одаричем, уже добре відомо.

Мало кому в обласному центрі відоме прізвище місцевого земельного магната, в чиїх володіннях перебувають величезні території в Черкаській та Полтавській областях. Від нерозрахунків за які стогнуть місцеві селяни, марно намагаючись достукатися до міліції, прокуратури та місцевих адміністрацій. Але, на відміну від колишніх Бобринських, Терещенків та Симиренків, чиїми іменами пишається Черкащина, і хто сторіччя тому будував по селах заводи, лікарні, школи та залізниці, після Булатецьких у селах залишиться суцільна руїна. Землі, на яких рясно квітне добробут родини магната, оточені халупами селян та маєтками друзів сім’ї, яким вони інколи у вигляді винагороди відкроюють на дорогих приміських землях кілька десятків соток під котеджі.

Про справжнього Булатецького вам розповість будь-який мешканець села. Тому що тут добре знають і його, і його родину. Розкажуть зворушливу та трагічну для більшості селян історію, як протягом останнього десятиріччя зростали статки члени сім’ї, його друзів, досить впливових у Черкасах людьми. Розкажуть про те, як вони вирішили інвестувати кошти в сільське господарство, прикупили в Геронимівці земель і майна, у тому числі чи не головну споруду місцевої громади — сільський клуб.

Ні, це явно не терещенки — з того часу колись добротна споруда, поступово перетворюючись на руїну, стоїть зачинена і занедбана. Дитячі гуртки перенесено до будівлі сільської ради, яка для цього просто не пристосована.

У далекому минулому залишився дитячий сміх у стінах клубу, вже давно не працює бібліотека, не показують кінофільми, не проводять урочисті заходи... Затиснене поміж розташованим недалеко сміттєзвалищем, військовим полігоном та лісом село, яке поступово окуповують маєтки сучасної еліти.

Булатецький не бореться за інтереси мешканців села. А селян мало цікавить уже і сам опозиціонер. Для них він — звичайний барига, такий самий, як і ті, що розвалили в Україні тисячі сіл. Тільки дуже цікаво, якби стався ну просто фантастичний випадок і Булатецький став мером Черкас, що б залишилося від міста? Напевне, Черкаси приєдналися б до геронимівської сільради...








ТОП-СТАТЬИ
ПОСЛЕДНИЙ НОМЕР (№4)
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео)
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 838 хитов: 11096
вчера: 958/14333
время генерации: 0.015645980834961; SQL запросов: 15