Медиагруппа «Антенна»  

Голосуєте за Одарича — отримаєте Бродського. Вам це потрібно?

Максим ПРОДАН29.04.2014

ХТО СТОЇТЬ ЗА ОДАРИЧЕМ?

Одарич С.О.Черкаси реально опинилися перед важким вибором. 25 травня разом із президентськими виборами ми маємо обрати і міського голову. Сергій Одарич, попри те, що проти нього розслідуються кримінальні справи, триває навіть суд, буде наполегливо добиватися своєї мети — повернення безмежної влади в Черкасах, яку він втратив рік тому. Але що криється за лаштунками цього нібито «інтелігентного», вишуканого розумника? Які темні чи світлі сили штовхають його до влади і що ми, черкащани, маємо від того, крім гембеля, що розтягнувся на роки, крім зруйнованої міської інфраструктури, крім збанкрутілих комунальних підприємств та шалених кредитів, яких місто набралося за часів Одарича і які будуть змушені віддавати навіть наші діти та онуки? Завдяки чому Одаричу вдалося уникнути покарання за ці злочини? І хто, насправді, стоїть за ним? Ця газета спробує розплющити вам на це очі.

Голосуєте за Одарича — отримаєте Бродського.

Вам це потрібно?


ЧОМУ ЗВІЛЬНИЛИ ОДАРИЧА?

Рік тому раптово завершилася кар’єра Черкаського міського голови Сергія Одарича. Депутати провладних політичних сил і опозиції виявили дивну одностайність в оцінці його діяльності. Одарич допік усім. Просто неможливо було далі терпіти цю людину при владі, інакше місту загрожувала катастрофа. Хоча було б набагато краще, якби черкащани позбавилися від Одарича ще під час минулих виборів, коли за нього проголосувало набагато менше за десять відсотків городян — аж 18 тисяч із 240 тисяч виборців. Але про це трохи згодом.

Розглядати постать Одарича слід виключно в парі з його політичним «патроном», босом або товаришем, як кому завгодно сприймати їхню багаторічну співпрацю, скандально відомим членом урядів Ющенка, Януковича та Азарова, «дерегулятором» підприємництва Михайлом Бродським. Але не будемо аналізувати та занадто глибоко копати політичні мотиви, які зробили з колишнього мера Одарича безробітного, а трохи згодом — і підсудного, обвинуваченого в кримінальній справі. Для опозиції він зрадник, який свого часу разом зі своїм політичним босом Михайлом Бродським брутально «кинув» та зрадив політичну силу, яка привела його до влади в Черкасах. Це вісім років тому, коли, зрадивши БЮТ, Одарич створив власну кишенькову фракцію в міськраді, умикнувши до неї чи не половину бютівців із числа депутатів міськради, яких він як керівник виборчого штабу Тимошенко провів до ради. Здебільшого своїх друзів, ділових партнерів чи родичів. А трохи згодом створив власну і теж кишенькову Партію Вільних Демократів, яка всі наступні роки, на думку багатьох політиків, як та повія, обслуговувала інтереси влади. Будь-якої. Чи помаранчевої, чи біло-голубої донецької. «Вільним демократам», Одаричу та Бродському було байдуже, хто при владі. Головна мета — самим залишатися у владі та кришувати власні бізнеси.

Ще за часів президентства бджоляра Віктора І (Ющенка) Бродський перебіг до Януковича, отримавши навіть прізвисько «лайномет». Напевне, у винагороду за активне та брутальне облаювання своїх колишніх політичних соратників. Особисто він сконцентрувався на Юлії Тимошенко. Подейкують, що, так і не повернувши їй гроші, вкрадені з партійної каси під час спільної політичної діяльності, Бродський почав, за вказівкою своїх нових донецьких друзів, смачно поливати її лайном, не гребуючи навіть переходом на особистості і неодноразово цинічно знущаючись над нею як над жінкою. Політичні опоненти Юлі після того оголосили справжній бойкот лайномету. Навіть серед регіоналів було чимало таких, які при зустрічі не подавали руки цій людині. Бо бридко. І, як то заведено в певних колах, — варто було б після того ретельно мити руки зі спиртом.

За свою зраду Бродський отримав політичного хабара у вигляді мало кому потрібної посади керівника Держкомітету з «підприємництва та дерегуляції». Зиску від його діяльності практично ніхто з підприємців так і не дочекався. Безглузда посада, але зі статусом члена Уряду, відповідними можливостями та заробітною платнею. Бродський проніс її крізь усі політичні буревії. При Ющенку, при Януковичу і, ви маєте сміятися, формально він її обіймає і зараз. Хоча подейкують, що заяву на звільнення таки написав. А от із посадою не розстався. Не з його щастям!

Михайло БродськийНа тлі такого покровителя Одаричу багато років жилося у Черкасах комфортно. Ставши вперше міським головою у 2006-му році, він просто завершив свої надбання в місті — остаточно зруйнував «прихватизований» ним із Бродським «Машбуд», провернув аферу і фактично вкрав розташований по Горького, 4 гуртожиток разом із людьми та відхрестився від боргів Черкаського ДОКу, реорганізованого у зовсім інше підприємство, яке стало активно паразитувати на шиї пересічних черкащан.

А далі — більше. Трохи обжившись на своєму робочому місці, Одарич швиденько перетворив міську інфраструктуру на щось схоже на приватне підприємство, в якому власники — тобто він із Бродським — мали б отримувати прибутки на всьому, навіть на міському повітрі. А черкащанам залишилася роль рабів.

Ми докладно зупинимося лише на кількох із десятків схем, які мають усі ознаки злочинних, але відповідальності за які Одаричу та його поплічникам вдавалося уникати завдяки високим покровителям та політичній проституції.


ЗА ЛАШТУНКАМИ СВЯТ:

Як украсти ціле місто?

Для переліку всіх «благ», яким ми мали би дякувати команді Одарича, не вистачило б і газети товщиною з художню книжку. Але спробуємо зупинитися на головному: що має відчути на собі кожен мешканець міста?

Чи здогадуєтеся ви, що, сплачуючи комунальні платежі, ви сплачуєте і своєрідний податок приватній фірмі, за якою, на думку багатьох, стоять саме Одарич із Бродським, а керує родич Одарича, депутат міськради від фракції «вільних демократів» Олег Ліходькін. Підприємство «Міський розрахунковий центр» паразитує на черкащанах, принаймні, останні п’ять років. Ще минулого року депутат Черкаської міськради Валерій Воротник оголосив на сесії депутатський запит, у якому запідозрив Одарича та «МІРЦ» у створенні злочинної схеми, в результаті якої близько 2% від суми комунальних платежів потрапляє до приватних рук. Депутат підрахував, що сума прибутків становить близько 4 мільйонів гривень на рік. А підприємство лише надсилає черкащанам рахунки на комунальні платежі. На думку фахівців, місто могло б самостійно розсилати рахунки, витрачаючи на це принаймні в чотири рази меншу суму. І несподівано виявилося, що місто не може навіть розірвати кабальні угоди з приватником. Він шантажує комунальників припиненням розсилки рахунків! От вам і типовий приклад сімейного бізнесу на черкащанах.

Інший, і не менш яскравий приклад, — пролобійовані Одаричем ще за першого його мерства іноземні кредити. А насправді виявилося, що, крім непосильної кабали, для мешканців Черкас вони нічого не несуть. Або майже не несуть. Два чи не головних міських комунальних підприємства — «Черкаситеплокомуненерго» та «Черкаський водоканал» — колишній мер змусив прокредитуватися. Подейкують, що без певного «відкату» там не відбулося. Надто вже наполегливо Одарич проштовхував їх через спротив місцевої громади. Як результат — кредити, які надавалися по курсу 7 грн за євро, зараз доводиться віддавати вже за сьогоднішнім валютним курсом. І навіть підвищивши в рази комунальні платежі, тепловикам та водоканалівцям навряд чи вдасться розрахуватися з боргами. Загальна сума кредитів, за нашими розрахунками, перевищує 20 млн євро. А це істотна частина річного бюджету Черкас! Ви можете собі уявити ситуацію, якби сума вашої заробітної платні дорівнювала сумі кредитної заборгованості? За таких умов говорити про будь-яке світле чи навіть темне майбутнє дуже важко. А ми живемо. Комунальники розводять руками і працюють, щоб фактично покривати відсотки за кредитами, зростає заборгованість за енергоносії, тощо. А як результат — місто може опинитися без власних стратегічних підприємств, що й формують вартість комунальних платежів. Вони зупиняться або будуть віддані в рахунок погашення боргів. Якщо вони раптово стануть приватними (а були підстави вважати, що лобіювання кредитів є саме прихованою приватизацією), міськрада вже не зможе за тих умов визначати вартість комірного. І від того заплачуть уже не комунальники, а кожен мешканець міста, не дивлячись навіть на статки.

І ще один цікавий приклад. Кілька років тому черкаські дороги Одарич довів до стану, який, напевне, вони мали після закінчення вітчизняної війни. А потім несподівано, в результаті тендерів і також пролобійованої ним муніципальної позики, дороги почали ремонтувати. Нашвидкуруч, але масштабно. Не замінюючи бордюри та інші невід’ємні їх частини. То в місті започаткували ноу-хау у вигляді засипання ям гравієм та поливанням його чимось схожим на силікатний клей. При тому говорили, що ми маємо справу з новітньою технологією родом з Ізраїлю. А насправді, ями знову з’являлися чи не наступного місяця. За кілька місяців до звільнення Одарича з посади дороги почали тотально асфальтувати. Поверх бруду, води та снігу — аби перед новим роком «закрити» якнайбільші площі та отримати за це шалені бюджетні кошти. І ви можете собі думати, що це все відбувалося без особистої «користі» колишнього мера?

Озеленення міста, обрізка дерев теж стали джерелом збагачення. Наприкінці ще минулої каденції громадськість міста звинувачувала Одарича в побудові певної кримінальної схеми, яка полягала в тому, що приватники обрізали старі дерева, на тому ж бульварі Шевченка, причому вартість за обрізку одного дерева становила кілька тисяч гривень. Щепа поставлялася на приватний ДОК на переробку й утилізацію та в інші кишенькові фірми, яким із бюджету міста сплачувалася за це певна платня. А фірми «на шару» отримували сировину. ДОК — для виробництва ДСП, а приватні фірми — для постачання палива на «Черкаситеплокомуненерго». І теж за завищеною ціною. А відходи виробництва з ДОКу вивозилися на старе міське сміттєзвалище в районі «Д», де незаконно спалювалися, а мешканці цього (і не тільки) мікрорайону відчували аромат диму. Прокуратура проводила неодноразово перевірки цих фактів, але весь час ділкам вдавалося уникати відповідальності. За всіх минулих влад гроші вирішували все.

Статтею доходів стало, на думку експертів, і надання земельних ділянок під забудову та розміщення бізнес-об’єктів. Так, за часів Одарича на приватний сектор остаточно перетворилася заповідна Соснівка, почали забудовуватися пляжі вздовж берега Дніпра. А прості городяни роками могли чекати рішень міськради про виділення земельних ділянок під старою міською забудовою. ОСББ не могли отримати свою землю, бо в такому разі мер не міг би нею розпоряджатися та розміщувати під вікнами людей генделі на власний розсуд.

І на додачу до всієї цієї ідилії — вся команда Одарича практично паразитувала на коштах міста. Наближені до нього депутати вигравали тендери для власного бізнесу. В комунальних підприємствах працювали родичі та просто друзі. Керівниками підрозділів виконкому, за угодами та на посадах в численних комунальних підприємствах працювали депутати з фракції «вільних демократів» або їхні родичі.

І ось саме таку «ідилію» було зруйновано минулого року.

Потім Одарич намагався повернутися. Але йому на заваді стали кримінальні обвинувачення та суд, який триває й досі. На думку фахівців-правознавців, колишній мер за законом має отримати судимість — принаймні, умовний термін покарання. І саме тому він так поспішає.


МАЙСТЕР ВИТОНЧЕНОЇ БРЕХНІ

Навіть за описаних вище умов, Одарич продовжує брехати. Час від часу в ЗМІ та в ефірі його кишенькового приватного телеканалу «ВІККА» чутно побрехеньки про корупцію в чинній міській раді та про те, що жодних кримінальних звинувачень у його бік не існує. Адже вірно кажуть, що дурень думкою багатіє! Чи можливо комусь перевершити ту вишукану систему зі сплетіння піару, корупційних схем та кругової поруки, що будували Одарич із Бродським у Черкасах протягом майже десятиріччя? Навіть зруйнувати її за минулий рік не вдалося, не кажучи вже — притягнути до відповідальності її учасників. Адже недарма журналісти, громадські діячі та активісти різних організацій стверджували, що в Черкасах мають справу зі справжнім злочинним спрутом, що обплутав своїми щупальцями владу в Києві та Черкасах, правоохоронні органи та суди, бандформуванням?

Одарич, безумовно, талановитий. Навіть незважаючи на відсутність освіти, він має багаторічний досвід, якому мав би позаздрити Геббельс. Ті, хто багато років протистояв збудованій ним та Бродським системі, стверджують, що з будь-якої ситуації він уміло витискає власний зиск. І зараз для нього настає чи не найважливіший момент життя. Втратити Черкаси для нього означає втратити все.

Одарич та Тулуб колись мали дуже добрі відносиниТе саме стосується і його команди. З понад двох десятків депутатів, які входили до його кишенькової Партії Вільних Демократів, за рік залишилося менше десятка. Але всі вони за цей рік самоусунулися від роботи депутатами міськради, начхавши на свої обіцянки виборцям і на свій громадянський обов’язок. А деякі з них не брали участі в роботі міськради жодного разу! Напевне, повністю втративши фінансовий зиск від цього? Чи не аморально це?

На жаль, позбавити їх за це депутатського мандата громада міста не в змозі. І от зараз вони намагаються повернути собі владу і все, що було втрачено. Для громади міста, для понад 90 відсотків тих, хто не голосував за Одарича, це питання принципове. Але під впливом побрехеньок про начебто захмарні рейтинги Одарича, про підтримку його чи то особисто Віталієм Кличком, чи то Петром Порошенком, про що він верещить чи не щодня, дехто починає вірити в неминучу перемогу на виборах 25 травня Одарича. Але так іноді хочеться по-дружньому сказати їм: «Такі дорослі, а в казки вірите!»


НА ЯКУ ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЄТЬСЯ ОДАРИЧ?

Ще за місяць до лютневої революції у Києві Одарич шукав шляхи примирення з режимом Януковича. Хоча сказати, що він був гнаний режимом за свої погляди, неможливо аж в ніякому разі! Він завжди, з першого дня перебування клану донецьких при владі, був їхнім вірним поплічником та слугою. Хоча до того так же вірно служив Ющенку та Тимошенко. Він відверто схвалював політику Азарова та Януковича, всіляко публічно висловлював їм свою підтримку. А після краху режиму раптово став видавати з себе демократа і чи не найголовнішого революціонера країни. Та в його політичній кар’єрі це вже не перший випадок і зради, і перефарбування. Для політичного хамелеона це щось схоже на заміну краватки. Настали інші часи — інший колір пасує. Ось таким способом Одарич і продовжує задурювати мізки пересічних городян.

Одарич і Жуковська. Добрі стосунки в минулому?Ще перебуваючи при владі, він неодноразово засвідчував своєму оточенню цікаву думку. Мовляв, йому байдуже, як до нього ставиться більшість городян. Головне, щоб кілька десятків тисяч із них прийшли на вибори і проголосували за нього. Так, у 2010 році за Одарича проголосували лише 18 тисяч черкащан. Яскрава перемога брудних технологій. Це набагато менше за 10% від населення міста! Під час останніх парламентських виборів восени 12-го року Одарич спробував проштовхнути ставленицю регіоналів Валентину Жуковську в депутати. Його дружина навіть очолювала виборчий штаб почесного голови правління «АЗОТу». Але згодом Жуковська зрозуміла, що Одарич її просто використовує. Невідомо, наразі, скільки мільйонів пішло з виборчого бюджету Жуковської. Але відомо, що «АЗОТ» «розвели», як кошеня, — примусивши купити 30 застарілих тролейбусів білоруського виробництва начебто для подальшої передачі місту. Подейкують, що з білорусами саме Одарич вів перемовини і що винагорода за посередництво становила 3 млн грн — десяту частину оборудки. Коли Жуковській стало відомо про «розводняк», вона зі скандалом попрощалася з Одаричем. Але її виборчу кампанію було вже остаточно загублено.

Зміну влади в Україні Одарич і зараз намагається повернути на свою користь. Його мало обходить, що мало не половина городян його на дух не переносить, а ще відсоткам тридцяти він байдужий. Головне, що є ті, кого він та його команда улещували та заохочували всі ті роки. Вони прийдуть проголосувати. А ще важливо — що Одарич таки знайшов певне порозуміння з новою обласною владою. Та й байдуже, що останній залишилося працювати кілька місяців — до змін у Конституції, в разі чого вона зникне назавжди! Він домовився. Але це вже інше питання.

ОДАРИЧ І ГУБЕРНАТОР ТКАЧЕНКО:

порозуміння чи спільний бізнес?

Громада проти ТкаченкаЮрій Ткаченко при помаранчевому губернаторі Черевку обіймав посаду керівника обласної податкової служби. Він входив у вузьке коло осіб, наближених до прийняття політичних рішень в області. Для «Нашої України», яку представляли на Черкащині і Ю.Ткаченко, і О.Черевко, була на руку зрада Тимошенко Бродським і Одаричем, розкол конкуруючої з «Нашою Україною» фракції БЮТ у міськраді. А все інше, як-то кажуть, — справа часу і... грошей.

Після переходу колишніх керівників партії Ющенка в опозицію до регіоналів, Одарич спромігся всіляко лобіювати їхній приватний бізнес у Черкасах. Таким чином, саме за часів Одарича був збудований ринок «Фермерський», до складу засновників якого і входив раніше Ю.Ткаченко, і навіть був його директором — до призначення на посаду губернатора.

Дивні залаштункові призначення посадовців на посади в країні, в результаті чого губернатором області за «квотою» партії УДАР став Юрій Ткаченко, призвели до ще більшого і ще дивнішого — Одарич та Бродський домовилися з «революційною» обласною владою про повернення колишньому меру посади. А чого дивуватися? Одарич, виявляється, перебуваючи на побігеньках у регіоналів, губернатора Тулуба та інших представників злочинної влади, міг виконувати просто завдання по її підриву! Так само і Ткаченко, жодного разу не помічений на барикадах на Грушевського, став головним революціонером області. Виходить, за це люди ризикували життям і гинули від куль снайперів?! Щоб відродити, принаймні, на Черкащині, ту ж стару злочинну владу?

Кажуть, що Одаричу домовитися з Ткаченком було неважко. Подейкують, що посередництво в питанні взяв на себе такий собі директор потужного місцевого будівельного підприємства «Надія», який очолює вірменську діаспору в місті, — Андрій Казарян. Хоча широкому загалу відомий інший Казарян — Нарек, племінник названого, колишній депутат міськради, що склав свої повноваження після вигнання Одарича з крісла мера і який довгий час був яскравим представником команди «вільних демократів». Крім будівельного бізнесу, Казарян є співвласником кількох елітних закладів харчування в місті — і, подейкують, також є бізнес-партнером нинішнього губернатора області Ткаченка. Хоча нічого в їхньому легальному бізнесі кримінального нема. Проте лобіювання інтересів ринку «Фермерський», намагання знищити його конкурентів, наприклад, оптовий ринок на Пастерівській, викликають багато запитань. Тим більше, що певний період цим лобіюванням у місті займалася саме Партія регіонів. Хоча згадувати про це кожному з них — і Одаричу, і Ткаченку — зараз дуже незручно. Містом поширюється інформація про те, що негласною підтримкою з боку обласної влади Одарич завдячує домовленостям саме з Казаряном про надання в подальшому преференцій для бізнесу... Якщо це так, то подібне явище носить красномовне ім’я КОРУПЦІЯ.

А співпраця з Партією регіонів, або, точніше, з її представниками, що нині активно відхрещуються від належності до партії Януковича, полягає також в обіцянках — але цього разу обіцянках переформатування депутатського корпусу Черкаської облради, де колишня регіональна більшість мала б начебто стати основою новітньої фракції УДАРу і боротися за забезпечення перемоги на Черкащині на президентських перегонах Петра Порошенка. Але, попри титанічні зусилля авторів цієї схеми, вона залишилася виключно у фантазіях.

Але певний час і Одарич, і Ткаченко, і колишні регіонали-перебіжчики мали б відчувати себе на вершині щастя. Але недовго. Бо навряд чи послуги цих панів до вподоби Порошенку чи будь-якому іншому кандидату. Бо політична корупція зараз не дуже популярна. Наразі, тисячі черкащан, що активно брали участь у революційних подіях, не мліють від перспективи терпіти перевертнів при владі. Хоча трохи заспокоює те, що терпіти залишається недовго: буквально кілька місяців, і найкорумпованіший орган влади області — обласна державна адміністрація — буде ліквідована. Але учасники оборудки, скоріш за все, тому так і поспішають...

Тим більше, подейкують, що власники ринку «Фермерський» намагаються його продати. Але вартість цього об’єкта цілком залежить від кількості продавців на ньому. А ті, в свою чергу, «несвідомі» вперто тримаються за свої робочі місця на Пастерівський. Тому так поспішають загнати їх силовими методами на «Фермерський», сподіваючись, що під шумок політичних буревіїв крики про допомогу підприємців громадськість не почує. Так чим методи влади нової відрізняються від попередньої? Може, простіше сказати, що була влада злочинною, прийшла їй на зміну інша. Теж злочинна?












ТОП-СТАТЬИ
ПОСЛЕДНИЙ НОМЕР (№4)
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео)
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 839 хитов: 11166
вчера: 958/14333
время генерации: 0.13962912559509; SQL запросов: 15