Медиагруппа «Антенна»  

Вони – не раби

Роксана ГЕДЕОН# 1, 08.01.2003

^«...Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.»
Євангеліє від Матфея

Вісімнадцятьох учасників акції "Україна без Кучми" поліцейський режим проголосив злочинцями і позбавив волі на строки від 2 до 5 років. Але не примусив скоритися. Так наприкінці минулого року закінчилося судове засідання за справою "9 березня". Та чи був схожий цей процес на звичайний цивільний суд у демократичній країні? За участь в демонстрації громадяни отримали такі ж строки, які зазвичай український гуманний суд може присудити лише карним злочинцям.

...Суддя Іван Волик зачитував вирок протягом дев'яти годин. Зазвичай дуже дратівливий, він того дня майже не звертав уваги на поведінку людей, присутніх у залі. Не мучив перервами. Не залякував перенесенням слухань. Безграмотні пасажі з документів слідства лунали під вогкими склепіннями столичного кінотеатру "Загреб" безкінечно й нудно, як осінній дощ.

Суддя пив воду дрібними нервовими ковтками. Суддя хрипнув. Суддя ризикував втратити голос. Але - не зупинявся.

Публіка втомилася швидше, ніж він. Уже міліціонери, яких начальство перевдягло в цивільне й відрядило грати роль слухняної масовки на процесі, відсиділи собі всі м'які місця. Чухали ситі потилиці. Нудилися. Спали. Уже розбіглися журналісти, вважаючи, що заключна частина дійства відбудеться наступного дня. Залишалися рідні й близькі підсудних, але і їхні лави рідішали з кожною чвертю години.

Суддя читав. Демонстрував чудеса витривалості. Хотів, щоб люди розійшлися, - це дозволило б уникнути гучної неслави і численних вигуків "Ганьба!".

В суддівському розрахунку був тільки один прокол: транслятор історії, на відміну від людей, не втомлюється і не припиняє роботу, коли за вікном смеркне. Він цілодобово передає репортажі у Вічність.

І це вже Вічність роздає ганьбу тим, хто її заслужив.

187-й Шевченків день народження увійшов в історію України надійніше за будь-яку "круглу" дату. 9 березня 2001 року в центрі Києва (біля пам'ятника Кобзарю, на вулицях Богомольця та Банковій) відбулися події, кваліфіковані кучмівською владою як "масові заворушення". Опозиція дала їм іншу назву - "провокація спецслужб".

Дві версії протягом 20 місяців змагалися між собою під дахом столичного кінотеатру "Загреб". Тут, у "кінотеатрі правосуддя", ця боротьба підійшла до формального фіналу: 25 грудня, в день католицького Різдва, пізно ввечері суддя Волик визнав підсудних винними і засудив їх до тривалих строків позбавлення волі - від двох до п'яти років.

Щодо пана Волика з самого початку мало хто тішився якимись ілюзіями. Його керованість здавалася абсолютно очевидною (за інформацією народного депутата Юрія Луценка, Волик примудрився поспілкуватися по телефону з СБУ, перебуваючи у дорадчій кімнаті, хоча це суворо заборонено законом).

Громадськість все ж таки до останньої миті не вірила, що здоровий глузд буде так брутально розтоптано, а доля підсудних складеться настільки драматично. Надії були розбиті, і в наелектризованому залі спалахнула бійка між публікою та "Беркутом".

Хтось кинув у суддю стільця, хтось рвався рятувати підсудного Олега Бойка, який намагався вчинити самоспалення. Стара жінка з сивим волоссям, що вибивалося з-під квітчастої хустки, по-язичницьки страшно прокляла Волика, міліціонерів і всіх їхніх нащадків до сьомого коліна. Осатанілі спецназівці кинулися втихомирювати людей. В сутичці постраждав чесний профспілковий лідер, народний депутат Михайло Волинець - правоохоронці пошкодили йому ребра.

Це був останній мазок на моторошній картині судилища. А загалом зловісна символіка супроводжувала процес від початку і до кінця. Під жовто-блакитним прапором і знаком тризуба незалежна держава Україна за Кримінальним кодексом 1960 року судила 18 молодих, подекуди навіть юних українців (найстаршому з них нещодавно виповнилося 28, наймолодшому тільки 20). Судила тих, хто саме її ім'я має в серці за найсвятіше і не соромиться заявити про це вголос.

Судила не тільки їх. Це був суд і над батьками та родичами підсудних. Згорьовані, висушені сільською працею, не дуже молоді (часто навіть немічні), ці нещасливі люди збирали останні копійки і десятки разів приїздили до Києва, щоб побачити, як високо "цінує" держава їхніх синів. Колись ці "маленькі українці" навчали своїх дітей любити рідну землю і брати приклад з народних героїв - Байди, Богуна, Морозенка.

"Україна з Кучмою" по-єзуїтському віддячила батькам за виховання молодого покоління в патріотичному дусі: для підсудних було виготовлено величезну, єдину на всю країну сталеву клітку - таку, щоб знайшлося місце для всіх вісімнадцятьох.

Власне, це був суд над народом. Влада, здичавіла від безкарності, вишкірилася судовими, прокурорськими та спецслужбістськими іклами на всю Україну. Оскал був адресований насамперед свідомому людові, який відрізняє демократію від поліцейщини і здатний активно відстоювати свої права.

"Мовчи, бо буде тобі, як їм", - злісно сичала кожна буква в документах суду і слідства. "Терпи і про протест не думай", - такий підтекст мав вирок.

Врешті-решт, що більше перелічуєш слідчі ляпи, тим дикішим виглядає вирок, винесений Воликом. Це рішення, ухвалене в абсолютному відриві від контексту, як висловився один із учасників процесу, про людське око базується на цілій купі статей закону. Насправді ж перекреслює головний принцип демократичного судочинства: право вище за закон, бо він минущий, а воно вічне, дароване людині природою.

Хлопці трималися на суді гідно. Релігійні, ерудовані, філософськи налаштовані люди, вони під час виголошення останнього слова багатьох здивували глибиною думок, легко оперували думками з творів української літературної класики.

Один із підсудних згадав долю Байди-Вишневецького і гасло, якому народний герой залишився вірним, навіть висячи на стамбульському гаку: "Я - сам! Я вільний!"

Руслан Зайченко процитував Івана Франка, згадавши, як у повісті "Захар Беркут" розлючений Тугар-Вовк проломив голову молодому общиннику, аби тільки не дозволити йому сказати правду.

- Сучасні тугари-вовки запроторили нас у цю клітку, - промовив Руслан. - На волі ми їм заважали, бо були здатні на протест, говорили про горе й бідність нашої держави, про цілі зграї безпритульних дітей... Клітка - вона ж не тут. Клітка - це нині вся наша країна. Але я переконаний, що влада сміття вже минає...

- Час відповість на запитання, хто був злочинцем, а хто ні, - сказав Владислав Мирончук.

Час відповість не тільки на це. Час підбере відповідну назву для тих, хто запроторив за грати справжній цвіт нації, її полум'яну еліту.

Придворні телеканали показували березневі сутички безліч разів, з усіх боків. Для них це був справжній ідеологічний бенкет: ось, мовляв, воно, "справжнє" обличчя опозиції, - "фашистське"! Багато апелювали до традицій цивілізованого світу, згадували стареньку Європу й тіпались від жаху: мовляв, ці агресори від опозиції ведуть державу до хаосу, правового колапсу - на відміну від президента, який цілком європейський, толерантний і цивілізований.

Втім, киваючи у бік Європи, можна зробити й інші, значно ближчі до правди висновки. По-перше, Старий та Новий Світи бачили на своєму віку і не таке. По суті, тележурналісти штучно нагнітали емоції, жодним словом не згадуючи, що на Заході, який вони називають цивілізованим, драматичні події, подібні до наших березневих, - досить звичне явище. Згадайте хоча б люті, на межі зі справжньою війною, витівки антиглобалістів (Прага-2000, Генуя-2002).

Під час їхніх акцій протесту горіли бронетранспортери, переверталися авто, трощилися вітрини, в бік поліцейських летіла ціла злива пляшок із запалювальною сумішшю. Поліцейські, в свою чергу, використовували сльозогінний газ та водомети.

Європа давно визнала за своїми громадянами право вдаватися до найжорсткіших форм протесту. І жоден антиглобаліст ще не поплатився ув'язненням за свої дії й переконання. Більше того, приблизно з 60-х років минулого століття між поліцією та радикальною молоддю існує мовчазна угода: "Ви нас не саджаєте - ми в вас не стріляємо".

Про подібний кодекс честі в нашій ситуації, повторюю, не йдеться. Наша міліція вже почала кидати молодь за грати. З історії відомо, що саме за таких умов і визрівають у суспільстві об'єктивні передумови для проявів тероризму (справжнього, не схожого на недавні вигадки СБУ про "грибників"). Згадайте хоча б "Народну волю", яка діяла на теренах Російської імперії в XIX сторіччі: вона виникла після того, як царат унеможливив будь-які інші, легальні, форми протесту (вибори, демонстрації тощо).

Що відбувається в Україні з виборами - річ відома. Демонстрації влада теж намагалася унеможливити. Однак їй не варто забувати: хто сіє вітер - колись може пожати бурю.

Досить кинути погляд у бік Аргентини, Венесуели, де шаленіє такий же дикий кланово-кримінальний капіталізм, як і в нас, щоб переконатися в цьому. Латиноамериканці не припиняють змагатися за краще майбутнє для своїх дітей. Адже, власне, існує тільки один рецепт для досягнення соціального щастя: не бути рабами, не дозволяти владній верхівці почуватися рабовласниками.

Для України, схоже, все тільки починається. Вісімнадцятеро її громадян довели, що вони - не раби.

А ми?!..









ТОП-СТАТЬИ
Номер # 1, 08.01.2003
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні Репотажі з фронту Сьогодні в телеефірі Антени-плюс: Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" для мобільних мереж 2G та 3G Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" Чому москалі такі?
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео) В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Экономика РФ летит в пропасть Унікальний вітровий генератор зробив винахідник з Черкащини Народний синоптик прогнозує теплу зиму О Золотой Орде и Киевской Руси, или почему Маркса не издавали в СССР?
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 458 хитов: 13214
вчера: 723/26554
время генерации: 0.11398696899414; SQL запросов: 11