Медиагруппа «Антенна»  

ЧОМУ "МАШБУД" НЕ ДОЖИВ ДО СТА РОКІВ?

22 серпня під стінами колишнього флагмана машинобудування "Машбуду", а нині відкритого акціонерного товариства "Темп" відбулися збори його міноритарних акціонерів, які вважають себе ошуканими керівництвом та власником заводу.

Ініціатором проведення загальних звітно-виборних зборів міноритарних акціонерів відкритого акціонерного товариства "Темп" виступила рада ветеранів. На збори з'явилося близько 250 черкащан, які ще мають акції підприємства, та, за їхніми словами, завдяки "підприємницькій діяльності" теперішнього керівництва ці акції вже нічого не варті. Міноритарними, тобто дрібними акціонерами є здебільш люди похилого віку, які відділи роки тяжкої праці колишньому "Машбуду" — заводу імені Петровського. Під час ваучерної приватизації частина акцій заводу була передана трудовому колективу та ветеранам виробництва. Але приватизація виявилася химерою. Акціонери були просто ошукані.

За радянських часів на виробництві — у механічних, ливарних, металообробних та інших підрозділах працювало біля 5 тисяч черкащан. За роки незалежності завод поступово перетворився із флагмана машинобудування у занепале та вщент зруйноване підприємство. На думку ветеранів виробництва, пік руйнування прийшовся на той період, коли власником контрольного пакету акцій "Темпу" став київський багатій Михайло Бродський, який призначив наглядачем за своєю власністю Сергія Одарича. Під час виборної кампанії за посаду черкаського міського голови Одарич позиціював себе як майже геніального менеджера виробництва, який нібито привів кілька черкаських підприємств та трудових колективів до розквіту. У машбудівців ці заяви викликали сумні посмішки. Напевне, серед п'ятнадцяти тисяч черкащан, які віддали свої голоси за Одарича, працівників "Темпу" майже не було. Кому ж як не їм добре відомо, хто й як зруйнував їх рідне підприємство.

Зазвичай власник, який володіє контрольним пакетом, не переймається думкою дрібних акціонерів. Він розпоряджається майном на свій власний розсуд. Але саме це й є порушенням прав дрібних акціонерів, які юридичною мовою називаються міноритарними. Адже ці люди мають право брати участь у загальних зборах акціонерів, їх думка повинна враховуватися при прийнятті рішень, вже не говорячи про те, що вони мали б отримувати і частку прибутку від діяльності підприємства. Слово "дивіденди" вже давно незнайоме дрібним акціонерам. Переважна більшість їх вважає, що завод руйнувався та розорювався свідомо, задля штучного доведення до банкрутства, щоб майно, обладнання, цехи та земля підприємства були розпродані, а прибутки отримав чи не єдиний власник Михайло Бродський.

Зі слів обурених черкащан стало відомо, що загальні збори акціонерів не проводились уже більше трьох років. Відповідно адміністрація заводу не звітувала перед ними за використання коштів від проданого та зданого в оренду майна. Дрібні акціонери, знаючи ситуацію лише з неофіційних джерел, вимагають від адміністрації, щоб та прозвітувала про стан заводу і добровільно повернула громаді їхню частину майна. Але чи варто їм чекати справедливості від тих, хто цинічно зробив це слово виключно політичним гаслом?

До речі, підтримати скривджених владою трудящих, як завжди, з'явився народний депутат Володимир Олійник. Нардеп запропонував громаді замість судового вирішення суперечки використати шлях тиску політичного: "Треба думати сьогодні про те, щоб замінити міського голову, адже коли люди збираються і стоять — мер має бути з людьми", — вважає депутат, відверто натякаючи на доцільність оголошення імпічменту Одаричу. Звичайно, не проминули згадати й тих, за чиєї підтримки Сергій Одарич став міським головою Черкас. Лунали прізвища і Турчинова, і Зварича, словом — цілий список народних обранців, які, не соромлячись відвертої брехні, свого часу підтримали Одарича в боротьбі за посаду. Тож тепер, говорить Володимир Олійник, треба змусити їх відповідати за свої слова.

Нещодавно Сергій Одарич привселюдно признався, що був акціонером підприємства, та своїх акцій позбувся під час виборної кампанії минулого року. На ту пору колись потужне виробництво було фактично переобладнане на другорядні ремонтні майстерні, де працювали всього кілька сотень людей. Хто краще за "топ-менеджера" Одарича розумів усю подальшу безперспективність володіння акціями заводу! Але під час публічних виступів він уперто продовжував хизуватися успіхами колись керованого ним заводу.

Півтора року тому під час виборів у місцеві ради одночасно з Одаричем за списками БЮТ до місцевої влади прийшли відразу кілька працівників черкаських підприємств, які належать Бродському. Після того як Одарич, зрадивши Тимошенко, створив власну фракцію, вони зараз же перейшли до неї, створивши певну лобістську силу Бродського у Черкасах. Минулої зими в Інтернеті були оприлюднені фрагменти телефонних розмов осіб, голоси яких начебто нагадували голоси Бродського та Одарича. З фраз відчувалося принизливе ставлення до черкащан новоспеченої київської команди, яка щойно захопила владу в місті.

Тепер Одарич всіляко відхрещується від заводу та його працівників, добре, напевне, розуміючи, що нічого, крім негативних наслідків для нього, це не обіцяє. Попри його хизування власною незалежністю та самостійністю у прийнятті рішень, багато з тих, хто знається на політиці, переконані, що Сергій Одарич і досі є підпорядкованою Бродському людиною. Навіть на посаді міського голови, подейкують, він докладає багато зусиль задля лобіювання саме економічних інтересів Бродського та його ділових і політичних партнерів у Черкасах. Але це вже тема для інших публікацій.

До речі, Одарич став першим номером у списку невеличкої політичної партії, яка навряд чи колись потрапить у парламент. Другим номером у списку, як він сам висловився, йде його "близький товариш" Михайло Бродський.

Наступного року одне з найстаріших черкаських підприємств мало б відзначити свій ювілей — 100 років із дня заснування, але свято не відбудеться. У приміщеннях вщент розореного "геніальними менеджерами" Бродського підприємства тоді будуть працювати вже інші дрібні виробництва, магазини, банки. Україна знає лише кілька випадків реприватизації промислових підприємств. Ще кілька років тому, коли "виробничі генії" захопили завод, але ще не був зруйнований виробничий комплекс, було б доцільно це зробити. Зараз же мова про це більше не йде. Завод фактично не існує. Але продовжує жити у свідомості певної частини городян міф про Одарича — "геніального менеджера". Та напевно, через кілька років може настати запізніле трагічне прозріння, коли про Черкаси, міське майно та землі, комунальні підприємства ми зможемо говорити виключно в минулому часі, після того, як містом покерують Одарич та його команда. Ймовірно, що результат їх "сумлінної діяльності" буде аналогічний машбудівському. Спаси, Боже, Черкаси від цих злих "геніїв" та "менеджерів"!









ТОП-СТАТЬИ
Номер # 35, 05.09.2007
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні Репотажі з фронту Сьогодні в телеефірі Антени-плюс: Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" для мобільних мереж 2G та 3G Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" Чому москалі такі?
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео) В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Экономика РФ летит в пропасть Унікальний вітровий генератор зробив винахідник з Черкащини Народний синоптик прогнозує теплу зиму О Золотой Орде и Киевской Руси, или почему Маркса не издавали в СССР?
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 85 хитов: 9381
вчера: 205/28525
время генерации: 0.045361042022705; SQL запросов: 11