Медиагруппа «Антенна»  

Як черкаські журналісти обирали собі керманича

Володимир МАМАЛИГА# 44, 08.11.2006

Зауважимо одразу, що мова піде не про всіх майстрів пера нашого краю, а лише про 399 членів Національної спілки журналістів. 6 жовтня цього року, вперше за останні сім років, було скликано 16-ту звітно-виборчу конференцію обласної організації НСЖУ, на яку з районів і міст області прибули 39 делегатів (переважно редакторів газет) із 44 обраних на місцях.

Інтригу цьому зібранню надавало те, що багаторічний голова обласної журналістської організації Микола Крамар заздалегідь оприлюднив свій намір залишити «капітанський місток». Впродовж майже двох тижнів у журналістському середовищі жваво обговорювались кандидатури його наступника. Зрештою зійшлися на тому, що це може бути редактор «Нової Доби» Сергій Томіленко або гендиректор ОДТРК Михайло Калініченко. Щоправда, в останні дні у цьому контексті почали згадувати і відомого на Черкащині журналіста, нині директора друкарні ПП «Республіка» Леоніда Туменка.

Конференція розпочалася аж о 16-й годині, хоча делегатів-редакторів чиновництво з Білого Дому почало щільно опікати ще з 11-ї. До 13-ї з ними проводився семінар за участю заступника голови ОДА з гуманітарних питань Андрія Рябіщука, а о 14.30 почався «круглий стіл» на тему «Преса і влада», в якому взяли участь губернатор Олександр Черевко і голова НСЖУ Ігор Лубченко. Присутніх вельми цікавила тема недавно проголошеного курсу на роздержавлення ЗМІ, але вичерпних, логічно вмотивованих відповідей на свої запитання вони так і не отримали. Губернатор зосередився, в основному, на загальнополітичній проблематиці, наголосивши, що політична нестабільність у державі спричинена тим, що (дослівно) «не завершено реформування конституційної реформи», і зробив ось такий реверанс у бік журналістів: «Преса черкаська не така, що з нею можна ходити в обнімку, зразу ж попадеш в історію». Ігор Лубченко повідомив, що у Швеції влада надає фінансову підтримку усім ЗМІ, в тому числі й опозиційним (нам би їхній досвід! – Авт.). На його думку, потрібна урядова програма роздержавлення ЗМІ, згідно з якою їм були б передані приміщення і майно та протягом року, поки не стануть на ноги, надавалась підтримка бюджетними коштами.

Круглий стіл поступово трансформувався у власне конференцію, яка розпочалась звітною доповіддю Миколи Крамара. На подив присутніх обов’язки головуючого взяв на себе столичний гість, не запитавши на це згоди делегатів. За столом президії чомусь залишились і поважні персони з ОДА, окрім О. Черевка, який залишив зібрання, пославшись на невідкладні справи. Цілий гурт дрібних чиновників розпорошився по різних кутках аудиторії. Присутні стоячи вшанували пам’ять 36 своїх колег, які пішли у потойбіччя за період після попередньої конференції.

При затвердженні порядку денного С. Томіленко запропонував обрати лише голову обласної організації журналістів, а вибори секретаріату та президії перенести на другий етап конференції. Більшість делегатів підтримала його. Виступаючи в дебатах по доповіді М. Крамара, тележурналіст Степан Вінярський зауважив, що ця конференція є нелегітимною, оскільки на ній не представлені рядові журналісти, а редактори, на його думку, як залежні від влади, завжди націлені на «одобрямс». Наче ілюструючи цю його думку, редакторка чигиринської районки Людмила Батура тут же внесла кандидатуру С. Томіленка на посаду голови.

Ганна Шквар від імені журналістських колективів газет «Черкаський край» і «Вечірні Черкаси» запропонувала кандидатуру Л. Туменка, зробивши акцент на тому, що він не обтяжений ніякими амбіціями і тому не «перетягуватиме ковдру» на себе. Тут чомусь захвилювався І. Лубченко і почав переконувати аудиторію в тому, що головою обласної організації журналістів обов’язково повинен бути «успішний редактор». Кандидатуру М. Калініченка висунув редактор «Губернских ведомостей» Володимир Єременко, виступивши з палкою промовою про його чесноти. Мовляв, цю людину не можна зламати, бо за нею колектив. Щоправда, його твердження про те, що Михайло Михайлович «успішно зробив кар’єру», виглядає дещо гротескно. Шановний колега, як людина в області нова, очевидно, не знає, що кар’єру чиновнику з фізкультурною освітою зробив пріснопам’ятний А. Даниленко, посадивши у крісло директора ОДТРК. До речі, ідея заснування «Нової Доби» якраз і належить панові Калініченку, який певний час паралельно був її шеф-редактором. За його ж протекцією редактором цього видання став і С. Томіленко. Воістину, «путі Господні незвідані». Чи думав він тоді, що зустрінеться у двобої зі своїм висуванцем на цьому ристалищі?

Обговорення висунутих кандидатур велося напрочуд жваво, окрім виступів було чимало уїдливих реплік із залу. Гаряче дискутувалося також питання про спосіб голосування — відкритим чи таємним? На першому варіанті якраз і наполягали прихильники С. Томіленка, тоді як їхні опоненти відстоювали більш демократичний другий варіант, і їхня точка зору зрештою перемогла. Видно було, як злегка запанікували чиновники-білодомівці. І тоді із президії прозвучало погрозливо-застережливе, мовляв, не забувайте, панове, хто дає кошти на утримання офісу вашої обласної організації.

Не будемо стомлювати шановних читачів детальним описом того, що було далі, назвемо лише результати таємного голосування, в якому взяли участь 36 делегатів із 39. Трійка редакторок христинівської, монастирищенської й уманської районок В. Добринська, О. Лаврик і В. Козицька звернулися до президії конференції з таким листом: «У зв’язку з терміновим від’їздом просимо наші голоси зарахувати Томіленку С. А. як голові обласної спілки журналістів України». Підкреслимо, що писався цей документ ще до того, як почалося висунення кандидатур. Отже «шило з мішка» вилізло остаточно.

А розподілилися голоси таким чином: за С. Томіленка — 16, за Л. Туменка — 11 і за М. Калініченка — 9. «Король помер — хай живе король!» — казали французи в подібних ситуаціях. Прийнявши привітання, переможець разом з однодумцями відзначив свій тріумф в ресторані «Чайка». Проте, протверезівши і вчитавшись у Статут спілки, побачили, що насправді голову обласної організації НСЖУ не обрано, адже у першому турі С. Томіленко набрав менше половини голосів, а отже потрібно було проводити другий тур голосування за участю його і Л. Туменка. Дивно, що цього прорахунку не помітив такий «зубр» як І. Лубченко, мабуть, дуже зголоднів чолов’яга.

Можна було б обійтися без висновків і резюме, якби не факт, що викликає глибоке занепокоєння: після тієї конференції через журналістський цех нашого краю пройшла глибока тріщина, чого якраз і домагались місцеві владці, бо монолітний спротив майстрів пера був би їм справжньою кісткою в горлі.









ТОП-СТАТЬИ
Номер # 44, 08.11.2006
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні Репотажі з фронту Сьогодні в телеефірі Антени-плюс: Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" для мобільних мереж 2G та 3G Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" Чому москалі такі?
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео) В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Экономика РФ летит в пропасть Унікальний вітровий генератор зробив винахідник з Черкащини Народний синоптик прогнозує теплу зиму О Золотой Орде и Киевской Руси, или почему Маркса не издавали в СССР?
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 612 хитов: 26854
вчера: 634/35795
время генерации: 0.0092189311981201; SQL запросов: 11