Медиагруппа «Антенна»  

Козацький отаман Іван Підкова

Галина ВОЛОШИНА# 19, 17.05.2006

В далекі часи сивої давнини на околиці міста Черкаси, в районі Дахнівки, на березі Дніпра була побудована перша козацька Черкаська Січ — засіка, заслін від нападу ворогів.

З історичних джерел відомо, що Черкаси були тоді столицею (потім були Трахтемирів і Чигирин) і важливим оборонним осередком Наддніпрянщини. Вже пізніше козаки-черкаси розміщали сторожу на островах Дніпра й у Запоріжжі, тоді їх називали запорізькі черкаси. Саме до козаків-черкасів прийшов юнак Іван...

«Чий ти? Розкажи», — запитав ватажок. Іван розповів про свій важкий шлях до Черкас.

Рідне село татари спалили, в татарський полон потрапили батьки Івана, його наречена Настя. Ось він і вирішив приєднатись до козаків-черкасів, щоб разом бити ворогів. За національністю він — молдованин. Народився на лівому березі річки Південний Буг, недалеко від Умані. Справжнє прізвище — Сап’яга. У Ізмаіла Срезневського — Іван Серп’яга, можливо, від слова «серп», батько ж був ковалем, Серп’яга значить «великий серп»... За твердженням деяких інших джерел, справжнє прізвище козака було Вода. Отже, Іван Сап’яга — Сут’яга — Вода — Волошенин — Підкова.

Батько його — коваль за фахом виявив у сина великі здібності до наук і віддав його до однієї з перших в Україні шкіл в Острозі. Але навчанню завадила татарська навала.

Молдавський юнак був прийнятий до загону козаків-черкасів. І почав він свій бойовий шлях саме з Черкас. Його полюбили за хоробрість, щирість, відвагу і силу. Назвали його Підковою, бо він ламав підкову однією рукою.

До наших часів зберігся єдиний портрет Івана Підкови, який знаходиться в одному з польських видань початку XVII ст.

На спокійному обличчі відбилися розум і воля, довгі вуса, на голові буйний чуб. Невідомий художник на звороті цього давнього портрета залишив такий напис: «Той Підкова був такої сили, що не тільки ламав підкови, але й таляри, а коли увіткнув таляр у дерев’яну стіну, то його треба було вирубувати. Узявши за заднє колесо, він зупиняв повіз, запряжений шестериком коней. Дишель ламав об коліно. Узявши зубами бочечку меду, перекинув її через голову. Узявши в руки волячий ріг, пробив ним ворота».

Боротьба проти татарської і турецької агресії з новою силою почалася в середині XVI ст. Одним із видатних керівників, героїв цієї боротьби був Іван Підкова. Це історична постать. Він починав звичайним козаком, пізніше був обраний гетьманом. Іван Підкова водив загони козаків-черкасів під Очаків, Козлов, Кафу — головний невільницький ринок кримського хана. Було звільнено багатьох невільників і відібрано чимало награбованого добра.

У першому друкованому козацькому літописі, виданому Василем Рубаном 1777 року в Петербурзі, написано: «1576 г. При короле Батории козацкое войско в Азии завоевали Трапезонд, город Синоп до основания разорили и до самого Царьграда, с корыстьми оттуда возвращались». «1577 г. Гетьманом был шляхтич Подкова, сей неоднократно побеждал Волохов...» Тобто І. Підкова водив у походи козаків-черкасів і землею і морем до турецьких берегів і в Крим, і в Молдавію. У цих походах і боротьбі народилась, визріла і зміцніла непохитна дружба синів різних народів.

Через все життя проніс Іван Підкова тісні дружні стосунки з побратимами черкасцями Яковом Шахом, Гнатом Силою, Дмитром Бутрою, безстрашним і веселим Самійлом Кішкою.

Будучи освіченою людиною, Іван Підкова добре орієнтувався в дипломатії сусідніх країн. Маючи великий військовий досвід, він знайшов слабке місце турецького агресора — Молдавію.

Було багато переможних походів і морем і суходолом, а 20 листопада 1577 року гетьман Війська Запорізького Іван Підкова зі своїми побратимами визволили всю Молдавію з її столицею Яссами і принесли молдаванам волю. Радо зустрічало його населення — селяни, ремісники, духовенство— і просили бути їх молдавським господарем. Вони вбачали в ньому чи не першого справжнього визволителя від турецьких загарбників.

13 грудня 1577 року частина місцевого боярства, яка не втекла з Петром Кривим, оголосила Івана Підкову повноправним господарем князівства. Ставленик Туреччини, молдавський господар Петро Мірчич Кривий, багатий молдавський феодал, після багатьох поразок втік до Валахії. Як свідчить козацький літопис, «на престол Молдавії було запрошено славного козака Підкову Івана».

Його короткострокова державна діяльність (1577-1578 рр.) мало досліджена. Але відомо: першим кроком Підкови стало формування уряду держави. Головні посади в ньому він доручив своїм соратникам. Боярин Василь Болтану став його першим заступником — логофетом (кошти, пошта, державна печатка). Козак Чапа отримав посаду маршалка, шляхтич Копицький — баркулаба, якийсь Бурла — молдавського гетьмана, а Стефан — писаря. Запорізькому отаману Якову Шаху доручив наглядати за «усім волоським людом».

Після цього Підкова наказав звільнити всіх в’язнів, які знаходились в Яссах. Пізніше він надіслав листи сусіднім придунайським володарям — волоському і трансільванському князям. Було надіслано листа і до Стамбула, але, очевидно, в дорозі його перехопили прихильники переможеного господаря. Підкова почав видавати грамоти монастирям на володіння землею.

Точно відомо, що він послідовно додержувався національної державної незалежності. Втрата важливого стратегічного плацдарму збентежила Отоманську Порту. Султан Мурад III наказав сілістрійському паші, а також трансільванському воєводі зібрати якомога чисельніше військо і йти на допомогу скинутому господарю Петру. Неподалік Ясс відбулася переможна для козаків битва.

Розлючений султан наказав виступити проти козаків силам союзників Османської імперії, що знаходились в тому регіоні. Лише після цього Іван Підкова разом з козаками змушений був відступити на Поділля. Польському королю турецький султан і кримський хан висловили жорстку вимогу: схопити і стратити Івана Підкову. І король Стефан Баторій наказав І. Підкові припинити військові дії, а польському брацлавському воєводі Я. Збаразькому схопити козацького гетьмана. Що було по-зрадницькому виконано у Немирові. І. Підкову, закутого у кайдани, зв’язаного ланцюгами, перевезли у підземелля у Варшаву. Підкова мав надію зустрітися з королем... Зустріч відбулася, але у Львові, на площі, де було оголошено вирок короля і польського сейма.

Італієць Філіп Талдукчі написав з Кракова листа, що зберігається в архіві міста Флоренція. Талдукчі писав, що султан вручив королю подарунок: 50 биків, 4 бочки вина, 2 бочки маринованих лимонів, доброго коня. Хіба можна виміряти подарунком людське життя?! А подарунок прискорив виконання вироку.

16 червня 1578 року перед чотирнадцятою годиною привезеного із Варшави закутого Підкову вивели на площу Ринок у Львові.

Ф. Талдукчі повідомляв, що Підкова смертний час зустрів мужньо. Він двічі обійшов площу, розглядаючи людський натовп, побачив своїх вірних черкасців. Вони спочатку не знали, куди повезли їхнього батька. І мчали з однією думкою: «Визволити...» А добулися до Львова... на страту, на превеликий жаль.

Після оголошення смертного вироку Івану Підкові дали можливість виголосити останнє слово: «Мене привезли на смерть, хоча в своєму житті я не вчинив нічого такого, за що заслужив би такого кінця. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо, як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв на добро і користь своєї батьківщини, і було в мене єдине бажання — бути її опорою і захистом проти невірних».

При цьому він звернувся до урядовців з проханням не страчувати товаришів, які супроводжували його під час поїздки до короля. Випивши склянку вина, що йому передали вірні побратими, Підкова попросив їх принести йому килимок. Ставши на нього колінами, Іван прочитав молитву і перехрестився. Тільки після цього славному козакові було стято голову в присутності турецького посла Ахмета. На площі вибухнув великий гнів народний. І тільки вжиті королем військові заходи не допустили повстання населення Львова.

Спочатку Підкову поховали у львівській Успенській церкві. А вночі черкасці викрали труну з тілом Івана Підкови, повезли на вороних до Канева і переховали його в православному монастирі під Чернечою горою.

Ця злочинна подія сколихнула душі. Першим її осудив російський цар Іван VI Грозний. Він послав королю протест. Гостро засудили страту Івана Підкови в Австрії, бо розуміли, що він реально захищав Східну Європу від турецької агресії. Що ж стосується козаків, то побратими Підкови не марнували слів на обурення. Вони продовжили боротьбу з агресією.









ТОП-СТАТЬИ
Номер # 19, 17.05.2006
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні Репотажі з фронту Сьогодні в телеефірі Антени-плюс: Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" для мобільних мереж 2G та 3G Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" Чому москалі такі?
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео) В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Экономика РФ летит в пропасть Унікальний вітровий генератор зробив винахідник з Черкащини Народний синоптик прогнозує теплу зиму О Золотой Орде и Киевской Руси, или почему Маркса не издавали в СССР?
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 638 хитов: 10602
вчера: 934/20690
время генерации: 0.01268196105957; SQL запросов: 11