Медиагруппа «Антенна»  

ПАМ’ЯТІ ЖИТИ ВІЧНО

...Дзвін пам’яті нам душі обпікає,
Дим полиновий очі роз’їдає.
Рятуємо інших, а самі згасаємо,
апевно, друже, доля в нас така.
Життя залежить не від віку,
А як хто вік зумів прожить…

Все більше і більше часу спливає від дня чорнобильської трагедії, і все менше залишається учасників тих подій.

Ось уже минає 20 років, та нічого не забулося, пам’ятається все, а наслідки тієї катастрофи відчувають мільйони людей. Не випадково вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Жодна статистика не скаже, скільки людських доль понівечив чорнобильський смерч, скільки ліквідаторів ще згасають на лікарняних ліжках, а скільки їх вже відійшло у вічність.

Ми часто нарікаємо на власну долю: мовляв, хотілося чогось досягти в житті, та доля інакша судилася. Але ми забуваємо про головне: нічого так просто не буває і нема випадковостей у житті — все логічно й закономірно.

Напевно Леонід Миколайович Виноград і не думав, що поміж рястом квітучим на його стежках трапиться ще й гіркий полин, та таким він буде густим, що не лише тіло, а й душа спопеліє від цвіту пекучого.

Народився Леонід Миколайович 23 січня 1949 року у селі В’язівок Городищенського району на Черкащині. Після закінчення школи навчався у Смілянському залізничному технікумі, потім пішов до армії. Відслуживши, поступив у Шевченківський гідромеліоративний технікум, де отримав диплом гідротехніка.

Та за професією не працював, доля розпорядилась зовсім по-іншому. Завітавши одного разу до свого знайомого в пожежну частину Звенигородки, Леонід Миколайович відчув, що його місце саме тут. І не помилився. Обравши професію пожежника, він двадцять років пропрацював інспектором державного пожежного нагляду. Як він любить говорити, «ця робота для мене за покликом душі, робота для справжніх чоловіків».

Двадцять років у пожежній частині минули серед нелегких буднів, розтанули у гучному реві пожежних сирен, у спекотних відблисках вогню. Кожен рік у пожежній охороні додавав професійного та життєвого досвіду, переконував у правильності зробленого колись вибору. Коли квітневу ніч у Чорнобилі перетнула чорна стрічка біди, Л. М. Виноград у складі зведеного загону протипожежної служби цивільної оборони в групі дозиметричного контролю був направлений на ліквідацію наслідків чорнобильської катастрофи.

Коли прибули на місце, його зацікавила станція, хотілося на власні очі побачити атомного монстра. Відразу задерло у горлі, але він тоді не знав, що це був високий рівень радіації. А ввечері дуже боліла голова, мучився безсонням. Згодом звик, призвичаївся й організм. Єдине, до чого не міг звикнути, просто неможливо було звикнути — пусті села та міста. Саме ця пустка боляче обпікала душу і серце. Під безжальним «рентгеном» Чорнобиля, у зоні невидимої загрози, яка чатувала буквально на кожному кроці, вони пробули місяць. Багатьох із тих, з ким разом були в Чорнобилі, вже немає серед живих. Багато догорають, як свічки, немало й таких, котрі щодня, щогодини борються з хворобами один на один, а сила і здоров’я по краплі витікають, щоб більше ніколи не повернутися. І згорають люди у полум’ї радіації, і Чорнобиль для них не скінчиться уже повік...

Згодом Леонід Миколайович Виноград був нагороджений Почесною грамотою м. Прип’яті «За участь у гасінні пожеж», є у нього і нагрудний знак «Кращий працівник пожежної охорони».

Сьогодні майор у відставці, досвідчений інспектор державного пожежного нагляду і чорнобилець Л. М. Виноград — ще молодий вродливий і кремезний пенсіонер, добра, щира і весела людина, в якої на обличчі завжди сяє усмішка. А ще Леонід Миколайович пише вірші, просто для себе, для друзів, про будні пожежних, любить розповідати веселі історії та анекдоти. І мало хто знає, що в цього завжди усміхненого чоловіка на руках червона книжка — посвідчення інваліда II групи, де написано, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів та інвалідів війни, війни з невидимим атомом. Та не відпочивається йому вдома, не звик він сидіти, склавши руки, така вже у нього неспокійна вдача. Нині Леонід Миколайович працює на ВАТ «Ватутінський м’ясокомбінат» інженером з надзвичайних ситуацій. Та в душі залишається пожежником-рятівником, який живе справами пожежної охорони, де він частий гість, розділяє з ними і радощі, і турботи.

Це коротка розповідь про долю лише однієї людини, життя якої перевернув Чорнобиль. На жаль, відлуння чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління українців.









ТОП-СТАТЬИ
Номер # 18, 10.05.2006
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні Репотажі з фронту Сьогодні в телеефірі Антени-плюс: Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" для мобільних мереж 2G та 3G Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" Чому москалі такі?
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео) В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Экономика РФ летит в пропасть Унікальний вітровий генератор зробив винахідник з Черкащини Народний синоптик прогнозує теплу зиму О Золотой Орде и Киевской Руси, или почему Маркса не издавали в СССР?
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 314 хитов: 4691
вчера: 717/18740
время генерации: 0.040934801101685; SQL запросов: 11