Медиагруппа «Антенна»  

Кому культурно скажемо: «Геть!»?

Валентина МОЗГОВА# 10, 16.03.2005

Кілограм сала на черкаських базарах вже коштує 20 гривень. А одна-єдина збірка Василя Симоненка, яку знайшла я у черкаських книжкових магазинах, вартувала 22 гривні. Інтелігенції в Черкасах, даруйте, як гною. Одних педагогів — ціла армія, не кажучи про художників, письменників, музикантів, акторів та широке коло їхніх родин. Технічна інтелігенція теж не від того, щоб поласувати медком мистецтва. Але еліта нації часто живе на межі бідності. І книгу за таку ціну може дозволити собі хіба що на велике свято. Отож книгарні і не хапаються за товар з наших черкаських видавництв.

Перед 8 березня вирішила я обійти всіх «книгопродавців» і відшукати або збірочку Ліни Костенко (нагадаю, що поетеса була довіреною особою Ющенка у передвиборній боротьбі), або ж Дмитра Павличка, Івана Драча, Бориса Олійника, Миколи Вінграновського, Тамари Коломієць, Миколи Негоди, Людмили Тараненко... Словом, хотілося при-дбати щось улюблене з українсь-кої поезії. І ось воно — трагічне відкриття: у Черкасах нема ЖОДНОЇ української книгарні! Що-правда, в магазинах є 2-3 полички з українськими книгами або краєзнавчими, або історичними. Знайшла одну хрестоматію для школярів, де вірші Костенко, Олеся, Олійника, як рвана рана (у скороченому варіанті). Єдина збірка Симоненка мала назву «На перехресті мечів», бо лише з мечем він може стояти поруч з «популярною російською літературою», заголовки якої — «Дерьмо», «Сволочи» і т. д. — самі за себе говорять.

У тому ж магазині «Джерело» поряд із Симоненком стояли три різних збірочки ще одного поета. Знаючи його вірші, я й не відала, що він такий популярний. Це Валерій Кикоть. Працює він начальником відділу з питань взаємодії зі ЗМІ Черкаської облдержадміністрації.

— І купують? — запитую у симпатичної продавщиці.

Вона тільки зморщила кирпатого носика.

— А Симоненка беруть?

— Так. Він добре розходиться.

Одна крихітна крамничка в музеї Кобзаря з українськими книгами погоди не робить, бо краєзнавчі і мистецтвознавчі доробки цікавлять хіба що фахівців. А туристи, які захочуть придбати сучасні українські художні твори, можуть «нарватися» тут на таку відповідь продавця: «Он Симоненко (показує високо вгору, де під стелею таки щось схоже стоїть). Чи вірші, чи статті про нього — не знаю. Як будете купувати, то зніму, а не будете, то чого ж мені туди лізти».

А як же твердження Ющенка: «Бути українцем — це модно!»? Якщо модно — то кидай товар на прилавок, рекламуй, продавай, багатій. Новий віце-прем’єр з гуманітарних питань наш земляк Микола Томенко вимагає зробити область «українською туристичною Меккою». Без жодної української книги?! З продавцями, які не «мекають» у тому, що продають?

Культура, блін...

Найталановитіший творець, як доводить життя, — бездарний продавець своїх шедеврів. Талантам потрібні менеджери від культури. Реклама — рушій торгівлі. Поки я додибала до відділу культури міськвиконкому, мене двічі хапали за рукав рекламні агенти і «всучивали» барвисті листівки про знижки в якихось магазинах. Я туди, звісно, не піду, але про те, що вони існують і продають певні товари, мене все ж насильно поінформували. Рекламна наука буяє! І тільки українська культура вариться «в собственном соку», влаштовуючи презентації здебільшого у вузькому колі. Бояться вийти на люди? Чи не вміють, не звикли, не навчені?

Держчиновники від культури, по ідеї, повинні колисати все талановите, плекати і рекламувати. Здивуйтеся разом зі мною, бо заступником начальника відділу культури Черкаської мерії виявився... поет, лауреат Симоненківської премії «Берег надії» Олексій Озірний. Вислухавши мою полум’яну тираду, — «А де ж, блін, наша культура, якщо навіть української книгарні у місті немає?!» — він зважено відповів: «Проблема, яку ви піднімаєте, загальноукраїнська. В окремо взятих Черкасах перемоги не буде. Багато державних інституцій повинні повернутися до цього обличчям. Протягом 14 років свідомо ви-тіснялась українська книга з українського ринку. Це елементи державної політики». Далі Озірний пригадав слова Миколи Томенка про «табачників і кобзонів», чия творчість насаджувалась і домінувала. Ясно! Зна-йома пісня — «Если в кране нет воды, значит, выпили...». Немає доступної української літератури? Знову вони, «табачники»! Але в черкаських кранах вода є, бо очолює «Водоканал» Сергій Овчаренко, працелюб і відповідальний українець. А в «культурних» кабінетах, схоже, вміють тільки плакатися, мовляв, нас у відділі мало, встигаємо лише папери підписувати та масові заходи до свят проводити. До іншого, справжнього, руки не доходять.

Плакатися — це шевченківська традиція: «А я тілько вмію плакать. Тілько сльози за Україну...» Але ж тоді, за Шевченка, надворі стояв дрімучий царизм, а нині — вже 2 місяці як відшуміла помаранчева революція. Пора! Щоправда, поет-чиновник, «користуючись службовим становищем», випрошує в успішних підприємців кошти на дитячу літературу, на збільшення тиражу книги спогадів Миколи Сніжка про Василя Симоненка, яка щойно вийшла з друку, але вже стала рідкісним виданням. Хоча важко переконати «нових українців», що Батьківщину треба любити не лише до глибини душі, але й до глибини власної кишені.

І не кажіть, що народ не купуватиме українську книгу чи картини. Пам’ятаєте, як звучало слиняве (сама в цьому грішна): «Хіба наш народ підведеться? У кожного — своя хата скраю. З цими людьми Кучму не скинеш». А Симоненко ще коли писав: «Народ мій є!» І вибухнув Майдан. І постав Народ! А ще поет писав: «Бо в тобі — великого народу // Ніжна і замріяна душа». І ця душа, запевняю, прагне української поезії і прози.

У моєї рідної бабусі Мотрі, простої колгоспниці (Царство їй Небесне) у хаті була лише одна книга. Вгадайте з трьох разів, яка. Ні, не Біблія, за комуністичного правління такого не видавали. План по валу гнали з творів Леніна. Народ аж анекдоти складав: «Збори колгоспників. Голова урочисто оголошує: «За друге місце у соцзмаганні доярка така-то нагороджується телевізором і килимом». Всі ляпають в долоні. «За перше місце у соцзмаганні свинарка така-то одержує повне зібрання творів Леніна, Маркса й Енгельса». Стало тихо. Із задніх рядів хтось крізь зуби: «Так їй, сучці, й треба». Як бачимо, наш народ добре розбирається в літературі. І моя бабуся, як наставала негода і поратись було ніяк, діставала окуляри і читала вголос свого «Кобзаря». І плакала. Ба який мексиканський серіал зрівняється з трагічною долею нашої Катерини?

Директор видавництва «Відлуння-Плюс» Олександр Прилуцький зустрічався з Геннадієм Капраловим, головою облради, Григорієм Білоусом, головою Черкаської організації Спілки письменників України і пропонував їм облаштувати таки в Черкасах хоч одну українську книгарню. Капралов уважно вислухав. Та фонд майна проявив щиру національну рису — скупість. Приміщення не знайшлось. А начальник управління культури обл-держадміністрації Іван Козленко, кажуть, кохається тільки на хоровому співі. Концерти-звіти у столиці, перед Кучмою, — це вершина його діяльності.

«Втелющимо» мрії в життя!

У тій майбутній українській книгарні (яка в Черкасах — вірю! — буде) при всьому чесному люді відбуватимуться презентації нових книг, і автори роздаватимуть автографи читачам (чимало хто захоче придбати книгу з автографом собі чи комусь у подарунок). Батьки купуватимуть книги малечі (і віршики, і книги для розфарбовування), а по місту ходитимуть студенти-філологи та історики (помаранчеві наші факультети університету) і за якусь копійку до стипендії роздаватимуть перехожим листівки, де буде вказано магазин «Нова книга» і час, коли на живого автора можна позирити. Доцільно влаштовувати там щотижневі виставки художників (з правом купівлі), лотереї, рекламні шоу. Директор книгарні (обов’язково беручкий і фанатичний) зможе поїхати хоч до самої Ліни Костенко і підписати з нею угоду на видання її віршів (видавництв у Черкасах чимало). Пора влаштовувати благодійні вечірки, куди запрошувати місцевих потенційних меценатів. Вітчизняного виробника і підприємця люби як душу, але труси як грушу! Пора перекувати успішних бізнесменів на спонсорів культури. Привчати їх, що про душу пора подумати, а кошти, вкладені в культуру, — це престижно, шляхетно, патріотично (проект Закону про меценатську діяльність давно застряг у черзі на розгляд у Верховній Раді. Йдеться там і про податкові пільги тим, хто підтримує рідну культуру матеріально). І щоб на ті благодійні вечірки сам губернатор та мер обов’язково приходили (хоч на 5-10 хвилин) задля авторитетності благодійних акцій.

Дожилися вже до того, що славетний наш Микола Негода сам випустив кишенькового формату крихітну збірочку на 36 сторіночок тиражем аж... 100 екземплярів. Кому «ганьба!» кричати будемо? А ця збірочка «Новолітуймо!» — відгомін помаранчевого Майдану: «Вставайте на ноги, // Принижені й гнані, // До волі і правди //— Пароль і код // Звучить на Майдані і на екрані: // Ю-щен-ко!»

Микола Негода не відає, скільки ще Господь відміряє йому віку. Кажуть, сам набирає на комп’ютері поетичні рядки, аби вони встигли ввійти у вічність. І гірко кепкує: «Орла із себе не вдаю, // У хмарах не літаю. // Себе самого видаю // І сам себе читаю».

Не варто чекати у своїх тихих кабінетиках, поки приїде Ющенко і культурою усіх з ложечки погодує. Як відверто сказав віце-прем’єр Томенко: «Треба, щоб в області була відповідна команда, яка б упевнено, крок за кроком, не їздячи в Київ радитися, а тут, у регіоні, приймала б рішення і їх реалізовувала».

Культура Черкащини. Наша гордість. І наш пекучий сором.









ТОП-СТАТЬИ
Номер # 10, 16.03.2005
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні Репотажі з фронту Сьогодні в телеефірі Антени-плюс: Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" для мобільних мереж 2G та 3G Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" Чому москалі такі?
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео) В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Экономика РФ летит в пропасть Унікальний вітровий генератор зробив винахідник з Черкащини Народний синоптик прогнозує теплу зиму О Золотой Орде и Киевской Руси, или почему Маркса не издавали в СССР?
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 623 хитов: 22954
вчера: 782/18936
время генерации: 0.091164827346802; SQL запросов: 11