Медиагруппа «Антенна»  

Журналіст у віддзеркаленні європейського права

Володимир МАМАЛИГА# 28, 16.07.2003

Нарешті добра ласка Ради Європи докотилася і до нас. Минулої п’ятниці під егідою цієї поважної інституції в Черкасах пройшов “круглий стіл-семінар” для представників місцевих мас-медіа на тему: “Міжнародне правове регулювання журналістської діяльності”. Провели його: Юрій Зайцев — головний редактор журналу “Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі”, Валерія Лутківська — представник України у Європейському суді, Валерій Іванов — президент Української академії преси та Олександр Павліченко — директор Бюро інформації Ради Європи в Україні.

Що й казати — того дня учителі у нас, черкаських журналістів, були і високопрофесійні і високоерудовані. Те, що вони втокмачували у наші провінційні мізки, часом здавалося солодкою казкою, далекою від реалій сірої української буденщини. Йшлося про те, як за стандартами сучасної Європи будувати взаємини між засобами масової інформації і владою та яку роль відіграє у цьому Європейський суд з прав людини.

Потрібно сказати, що організатори цього заходу щедро обдарували учасників-слухачів добірними довідково-методичними посібниками. В одному з них привернула увагу ось ця сентенція: “Ратифікація Україною Конвенції про захист прав людини та основних свобод створила нову правову ситуація в системі захисту прав людини в нашій державі. Тепер кожен, хто перебуває під юрисдикцією України, після вичерпання всіх її національних засобів правового захисту має не лише право, а й реальну можливість звернутися до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі. Така правова ситуація породила нові вимоги до практики правозастосування в Україні — віднині кожний суддя, адвокат, працівник правоохоронних органів, приймаючи рішення у справі, повинен зважати на можливість звернення особи до Європейського суду з прав людини”.

Подумалося: “От якби українські правники та правоохоронці під час чергової переатестації склали прискіпливий іспит на знання європейського законодавства, яке є вищим за національне”. А поки що наші судді здебільшого приймають по інформаційних спорах ухвали, далекі не лише від європейських параметрів, а й від здорового глузду. Та це й не дивно, адже останнім часом наш суддівський корпус поповнювався, в основному, відставними міліцейськими і прокурорськими чинами. Отож і летять скарги українських громадян до Європейського суду так густо, як ластівки у вирій.

Та повернімося на “круглий стіл-семінар”. Для розігріву аудиторії організатори внесли на обговорення проблему самоцензури. Часто-густо журналісти обмежують себе у поширенні тієї чи іншої інформації, боячись, що вона матиме наслідком судовий позов з фантастичним розміром суми морального відшкодування. Таке в Україні, в тому числі і на Черкащині, трапляється досить часто. В результаті до читачів, глядачів і слухачів не потрапляє великий обсяг суспільно вагомої інформації, що є грубим порушенням ст.10 Європейської конвенції з прав людини “Свобода вираження поглядів та свобода інформації”. Парадокс полягає в тому, що українське інформаційне законодавство є чи не найпрогресивнішим з усіх країн СНД, але реально воно не діє, залишаючись переліком добрих побажань. Судді не знають механізму запровадження рівня відповідальності, журналісти ж не знають своїх прав, а якщо й знають, то не можуть відстояти їх у суді. В останні роки зі сторінок національних видань майже повністю зникли такі дієві жанри, як памфлет чи фейлетон. Знання українськими журналістами своїх прав і свобод, гарантованих згаданою Конвенцією, звільнить їх від страху перед можливим несправедливим чи упередженим рішенням суду.

У 1995 році Україна стала членом Ради Європи, до речі, раніше за Росію, і на хвилі тодішньої демократичної ейфорії взяла на себе чимало вагомих зобов’язань щодо демократизації суспільного життя. Але настала ера “кучмізму” і з виконанням тих зобов’язань українська влада почала зволікати, що й зробило нашу державу об’єктом постійного моніторингу як таку, що не відповідає європейським стандартам демократії.

Починаючи з 1999 року, після другого восшестя Кучми на престол, до України з боку Ради Європи почастішали нарікання на недотримання свободи слова, утиски журналістів. Зникнення і вбивства представників ЗМІ, всілякі переслідування їх за критику, обмеження у професійній діяльності врешті-решт призвели до того, що Рада Європи змушена була провести слухання з цього приводу. Щоб якось залагодити цю ситуацію і пригасити широкий громадський резонанс, Міністерство закордонних справ України звернулося до Ради Європи з проханням провести у нас навчання журналістів і сприяти поширенню інформації українською мовою про діяльність європейських структур, в першу чергу Європейського суду. Рада Європи задовольнила це прохання, про що свідчить низка семінарів, подібних до того, який пройшов у Черкасах.

Жвава, зацікавлена полеміка велася на семінарі навколо таких понять, як “публічна особа”, “право вільного вираження поглядів”, “охорона моралі”, “право журналіста на особисту оцінку дій представників влади”, “оприлюднення громадської думки”, “судження і конкретні факти” тощо. Про те, як трактує ці та інші поняття цього ряду Європейський суд, організатори семінару показали на конкретних судових позовах журналістів до своїх держав. Виявляється, що і в цивілізованій Європі ще не перевелися бажаючі приструнити пресу, хоча більшість тамтешніх політиків неухильно дотримуються неписаного правила — “хочеш бути у політиці довго, не конфліктуй з журналістами”.

Слід відзначити, що Європейський суд набагато частіше визнавав правоту журналістів, а не тих, хто на них “наїжджав”. У таких випадках моральні збитки нашим західним колегам відшкодовували їхні власні держави за рахунок бюджетних коштів.

Кажуть, що “перша ластівка весни хоч і не робить, але її віщує”. Хотілося б думати і вірити, що цей семінар якраз і стане тією “ластівкою”, яка провістить прихід демократичної весни на інформаційний простір славної Черкащини.









ТОП-СТАТЬИ
Номер # 28, 16.07.2003
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні Репотажі з фронту Сьогодні в телеефірі Антени-плюс: Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" для мобільних мереж 2G та 3G Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" Чому москалі такі?
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео) В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Экономика РФ летит в пропасть Унікальний вітровий генератор зробив винахідник з Черкащини Народний синоптик прогнозує теплу зиму О Золотой Орде и Киевской Руси, или почему Маркса не издавали в СССР?
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 138 хитов: 5063
вчера: 666/31054
время генерации: 0.010231971740723; SQL запросов: 11