Медиагруппа «Антенна»  

Черкащанине, ти маєш право!

Герман СИДОРЧУК# 18, 13.05.2009

Останнім часом складається таке враження, що поняття «громадянин» та «громадянство» втратили своє пряме значення. Між тим поняття громадянства було започатковано за часів Римської імперії, населення якої по суті поділялося на громадян і не громадян. Громадяни імперії вигідно відрізнялись від не громадян своїм правовим становищем, оскільки законодавство імперії захищало їх. Римська система права поширилась майже по всьому світу і була сприйнята майже всіма країнами, в тому числі і нашою державою.

Ця стаття зосереджена саме на правах громадян та на тому, як звертатися до органів держави з вимогами про дотримання цих прав.

Почнемо з того, що громадянство у відповідності до закону України «Про громадянство України» визначає постійний правовий зв’язок особи та Української держави, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах та обов’язках.

Із правової норми видно, що права та обов’язки держави і громадянина є взаємними. Тобто громадяни повною мірою можуть вимагати від держави виконання нею своїх зобов’язань перед ними. Це саме встановлено і Конституцією України, яка має найвищу юридичну силу.

У ній, зокрема, зазначено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Крім цього, держава має перед своїми громадянами певні обов’язки, якими забезпечує: захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, екологічну безпеку і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду українського народу і таке інше.

Також держава Україна гарантує дотримання конституційних прав і свобод громадян, до яких належать: право на життя та на захист свого життя й здоров’я, право на вільний розвиток своєї особистості, право на повагу до гідності людини, право на недоторканність житла, за яким не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, право на особисте та сімейне життя, таємницю листування та телефонних переговорів, право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на свободу світогляду і віросповідання, право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації, право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право на підприємницьку діяльність, право на працю, право на житло, на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, право на охорону здоров’я, медичну допомогу, право на освіту, право на судовий захист та інше.

Можливо, дехто з посмішкою на вустах буде стверджувати, що всі ці права є не більш ніж декларація про права, оскільки жорсткі реалії сьогодення вказують на зовсім протилежне. Безперечно, у цій думці є доля правди, але така ситуація виникає тому, що ми як громадяни не звикли відстоювати свої права, не звикли вимагати від представників державної влади, чиновників, представників безлічі установ та організацій дотримання цих самих прав. У наших головах, звиклих покірно схилятися під натиском державної машини, ще не укорінилась думка про те, що, вимагаючи від громадянина виконання певних обов’язків, держава сама є винною і зобов’язаною перед кожним із нас. І як це не дивно звучить, але ті кризові явища, які зараз відбуваються в Україні, є рушійною силою, що здатна сформувати громадянське суспільство, тому що під тиском фінансових навантажень люди починають діяти, адже держава покладає на кожного з нас певні обов’язки та вимагає певних дій, а тому ми просто вимушені вимагати від неї того ж.

При цьому виникає цілком закономірне питання: як це робити на законних підставах?

Відповідь на це запитання можна знайти у тій же Конституції, якою встановлено право громадян направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Які, в свою чергу, зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок звернення громадян та строки розгляду цих звернень регламентуються законом України «Про звернення громадян» і законом України «Про інформацію».

У законі «Про звернення громадян» зазначено, що ним регулюється питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозицій про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Цей закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Із наведеного закону виходить: громадяни, щоб практично реалізувати своє право впливати на дію державних органів, мають звертатися до них із пропозиціями, заявами або клопотаннями щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення.

Але перш ніж звернутися до органів влади, потрібно визначитися, з чим звертатись: пропозицією, заявою чи скаргою. Законом встановлені наступні тлумачення цих термінів.

Пропозицією (зауваженням) є звернення громадянина, в якому висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) – це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Припустимо, що громадянин визначився з тим, які саме його права порушені, визначив особу, яка порушила права, або вирішив дізнатися, чи є ті чи інші дії причиною порушення його прав, та хоче вимагати усунення порушення права, отримати на це офіційне пояснення. А можливо, йому потрібна певна інформація з тих чи інших питань. Тому цілком закономірними є питання, яким саме чином оформити це звернення, які обов’язкові реквізити повинні бути в ньому присутніми, як правильно його подати, в які строки воно розглядається та як отримати відповідь на своє звернення?

За відповіддю на всі ці питання доведеться знову ж таки звернутися до Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 5 цього Закону спочатку необхідно вказати, до якого органу державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян або посадової особи адресоване звернення. Але навіть якщо воно адресовано не тій особі і питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до її повноважень, це не є підставою для залишення звернення без розгляду й відповідно до ст.7 Закону воно в термін не більше п’яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути подано як окремою особою, так і групою осіб і має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Необхідно відзначити, що недотримання цих вимог є підставою для залишення звернення без розгляду та його повернення заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніше ніж через десять днів від дня його надходження.

Особливу увагу необхідно звернути на те, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Наприклад, ми врахували всі вищенаведені вимоги та написали наше звернення. Що з ним робити далі, як подати його до відповідної установи таким чином, щоб його прийняли та обов’язково прореагували? Для цього звернення необхідно написати у двох примірниках і звернутися до канцелярії, секретаря установи, підприємства, організації, яким адресовано звернення, та вимагати, щоб на вашому примірнику обов’язково зазначили прізвище, ім’я та по батькові, посаду особи, що прийняла звернення, її особистий підпис, дату прийняття та номер реєстрації в журналі вхідної документації.

У більшості випадків працівники канцелярій та секретарі відповідально ставляться до своїх обов’язків і особливих складнощів під час подання звернення не виникає, але що ж робити, коли звернення не прийняли або відмовились ставити відмітку про прийняття? У такому випадку звернення можна направити поштою, але при цьому відправлення необхідно оформити рекомендованим (цінним) листом з описом вкладень. Для цього у поштових відділеннях є спеціальні бланки, в яких стисло необхідно зазначити, що саме надсилається. Наприклад, «Запит щодо отримання інформації про складові тарифів». Свій примірник опису вкладень з відміткою пошти та відповідними чеками обов’язково збережіть разом зі своїм примірником звернення.

Ну добре, звернення подали або надіслали, що далі? А далі чекаємо реакції та відповіді тієї установи, підприємства, організації, куди звертались. При цьому вислів «обіцяного три роки чекають» у нашому випадку не актуальний, оскільки ст.20 Закону України «Про звернення громадян» зобов’язує розглядати і вирішувати звернення у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

Необхідно відмітити, що, оскільки за допомогою вищезгаданого закону здійснюється процес практичної реалізації конституційних прав громадян, а права та обов’язки громадянина і держави, як уже зазначалося, є взаємними, то цілком зрозуміло, що і відповідальність за їх порушення також має бути взаємною, тому статтею 25 Закону «Про звернення громадян» встановлено, що у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Крім цього особи, винні у порушенні названого Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Якщо так, то цілком логічним є запитання, яким чином притягнути горе-чиновника до відповідальності, як оскаржити неправомірне рішення та добитися компенсації матеріальних та моральних збитків, але про це згодом.

А спочатку в повній мірі ознайомтесь зі своїми конституційними правами та відчуйте себе громадянином своєї країни, займіть активну громадську позицію, вимагайте дотримання своїх прав та захищайтесь усіма законними методами.



Герман СИДОРЧУК,
юрисконсульт, «Народний фронт»








ТОП-СТАТЬИ
Номер # 18, 13.05.2009
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні Репотажі з фронту Сьогодні в телеефірі Антени-плюс: Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" для мобільних мереж 2G та 3G Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" Чому москалі такі?
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео) В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Экономика РФ летит в пропасть Унікальний вітровий генератор зробив винахідник з Черкащини Народний синоптик прогнозує теплу зиму О Золотой Орде и Киевской Руси, или почему Маркса не издавали в СССР?
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 407 хитов: 13303
вчера: 586/18215
время генерации: 0.0085318088531494; SQL запросов: 11