Медиагруппа «Антенна»  

«Справа Степанова»

Олена КРАВЦІВ, Олександр СОПРОНЮК, “Самостійна Україна”# 27, 18.07.2001

О безобразиях, творимых в Каневской школе-интернате, заговорили летом прошлого года. Материалы проверки интерната специальной комиссией, созданной по инициативе мэра Канева Владимира Фролова, были шокирующими. В них говорилось о том, что из школы-интерната с грубейшими нарушениями законодательства передавались для усыновления иностранцам дети, говорилось о страшной судьбе этих детей, об извращенцах-удочерителях. Сообщалось и о том, что для прикрытия «недостачи» в интернате детей использовался местный детский лагерь «Гайдаровец»; о злоупотреблениях чиновников при распределении гуманитарной помощи, поступающей в интернат из-за границы... Эти материалы попали в прессу.

Результатом упомянутых публикаций стали «серьезные» оргвыводы: с должности сняли директора интерната Леонида Хижняка. Сняли и... трудоустроили на довольно неплохую работу (в смысле зарплаты). Правда, перед этим возбудили против директора уголовное дело по ст. 167 УК Украины (халатность) (??!). Как ни странно, нулевой была реакция прокуратуры относительно других участников этого скандала — их постарались просто не заметить...

Прошел почти год. Нет уже в живых инициатора проверки интерната, принципиального и порядочного представителя власти — мэра Канева Владимира Фролова — не выдержало сердце. Кстати, поговаривают, что после каждой публикации в прессе об интернатовских делах к нему с Банковой приезжал большой чиновник каневского происхождения и требовал прекратить «разглашение гостайны по интернату», но мэр был стоек, что, возможно, его и погубило.

Редакция «Антенны»

Без віри в душі — немає майбутнього... За НЕВІРУ — не скарає ніхто. Її вислід — то наше горе. “Не убий” — та ми, звичні до найстрашнішого, сприймаємо найчорніше як буденне. Аби натішитись, ладні скалічити дитячі душі — незаймані і вразливі. То хто ж ми?.. З підліткового віку ми вже не розрізняємо чорне і біле — бачимо тільки напівтони й відтінки. Проте згодом розуміємо: суспільство з прохворілими наскрізь цятами виразок породжує цілковите зло — без отих благовтішних відтінків, що раніше допомагали віднайти у злому — краплини доброго, а в доброму — зворотний бік якихось медалей.

Те, про що піде далі — свідчення, начисто склеєна “ксіва” отого цілковитого зла, що його незмога подолати. Воно — примара, тінь нашого буття, котру ніхто вже не викорінить, бо то — частина нас самих — хворих ментально, злих душею, спустошених...

Маніакальна любов до дітей

Торішнє 31 серпня у Московському райсуді міста Києва видалося спекотне — не тільки тому, що ртуть на термометрі перейшла за 28-му поділку, а й тому, що мала востаннє слухатись справа № 2-1835/6, яку охрестили “справою Степанова”. Така собі пересічна “справа” про порушення правил, що за ними можна всиновити дітлахів... Пересічна — якби не одна обставина. Відповідач — Степанов Олександр Гнатович, генеральний директор якогось “ОКСИ”. 1940 року народження, маючи дружину і трьох рідних дітей 5-ти, 7-ми і 8-ми років, упродовж короткого часу всиновив — з різних дитбудинків — іще чотирьох дівчаток — 7-ми, 9-ти, 13-ти і 14-ти років. Двох у 1995 р., інших двох — у 1999 р. Та не бажанням дати дітям притулок і оточити їх батьківською любов’ю керувався О.Степанов: прийомних доньок 13-ти та 14-ти років “люблячий татко” просто гвалтував, а всіх чотирьох назагал змушував задовольняти його хворі сексуальні фантазії. Такий собі гарем неповнолітніх дружин — шістдесятирічний глава сімейства — гігант статевих подвигів, законна дружина двадцяти чотирьох років (до речі, першу дитину вона народила, коли їй було шістнадцять) та чотири нещасних наложниці...

Можна вважати, що у “справі Степанова” правосуддя було на висоті: “щаслива” дружина Степанова, всиновивши на законних підставах двох із чотирьох сиріток, разом зі своїми власними дітьми живе в Києві, ще дві незаконно всиновлені дівчинки — під наглядом Служби у справах неповнолітніх Київської міськдержадміністрації, а наш гігант статевих фантазій — “мотає строк” у колонії суворого режиму...

Речник диявола

У цій справі можна було б поставити крапку, якби не події, що розвивалися паралельно зі “справою Степанова” за сотню кілометрів од столиці.

Одна з дівчаток була “видана” гвалтівникові О. Степанову з Канівської школи-інтернату № 5 — всупереч чинному законодавству — за ухвалою Канівської міськради народних депутатів від 22.08.1995 року. Головою міськради натоді був О.Пантелішин — особа легендарна. З початку 90-х засвітився у політичних тусовках ледве не чорносотенцем — після сумнозвісного побоїща 22 травня 91-го на Чернечій горі в Каневі відповідна комісія Верховної Ради на чолі з Лесем Танюком офіційно долучила його до списку вершителів того безчинства. Вдруге відзначився на початку 94-го — тим, що підготував погром демократичних організацій Канева (насамперед НРУ). За свідченням очевидців, споряджені за його підтримом “зондеркоманди” нахабно вдиралися до помешкань активістів місцевих націонал-демократичних організацій і погрожували їм, якщо не покинуть політики, розправитися фізично. Демократичні керівники зверталися до всіх усюд — і до владних інстанцій, і до суду — та все намарне...

На президентських виборах 94-го був довіреною особою кандидата Л.Кравчука, забезпечуючи першому президентові отой горезвісний адмінресурс. Та результати виборів дають підстави засумніватися — на кого все ж таки працював О.Пантелішин, адже Леонід Макарович саме в його регіоні набрав найменше голосів. Та це не поставило крапку в його кар’єрі — про нього особисто попіклувався тепер вже екс-президент Л.Кравчук перед новим господарем Банкової.

Окрилений новими перспективами, О. Пантелішин з 96-го року застосовує методику розвалу націонал-демократичних осередків Канівщини шляхом створення підконтрольних владі паралельних структур — так “народилася” у місті ще одна “Просвіта”. Збирався О. Пантелішин створити й ще один Рух, та щось йому завадило.

Лідери націонал-демократичних організацій також не сиділи склавши руки. Вони неодноразово зверталися до Л.Кучми, намагаючись відкрити йому очі на ті безчинства, що кояться у місті. Та все намарне. Після подібних звернень результат був більш ніж дивний — майже всі співучасники тих антиукраїнських акцій отримували чи то підвищення по службі, чи то почесні звання і нагороди...

Уявна перемога

На виборах 1998 року О.Пантелішин, який одночасно балотувався і на посаду міського голови, і в народні депутати, зазнав ганебної поразки. Щоправда, більшість депутатів міскради виявилася відданою О.Пантелішину і зовсім не збиралася міняти стиль роботи і своїх планів.

Попереднє керівництво було настільки впевнене у своїх силах, що навіть не сховало доказів своїх зловживань, які коїлися ледве не з 91-го. Новообраний мер В.Фролов виявився людиною принциповою. Якщо з О.Пантелішиним, за яким тягнувся густий шлейф детективних історій, він так нічого й не зміг вдіяти, то принаймні не став заплющувати очі на “подвиги” муніципальних службовців. Так, опинилася за гратами головний бухгалтер міськвиконкому — депутат міськради — за крадіжку з муніципальної казни понад п’ятдесяти тисяч гривень.

Саме тоді почалася ціла серія кримінальних справ, у яких всі ниточки так чи так вели до місцевих органів влади. Великі фінансові махінації було виявлено у міському відділі освіти, яким керувала ще одна людина колишнього мера, депутат міськради. Після освіти слідство “зачепилося” й за квартирні махінації, а тоді пішло й поїхало: загадкова загибель начальника міськуправління торгівлі П.Дудника і, нарешті, торгівля дітьми у місцевому дитбудинку. Остання історія сколихнула весь Канів, та про це — пізніше.

Позатим на Банковій, напевне, ніхто нічого не знав, а може, й не хотів знати. Адже в самому розпалі канівських кримінальних справ екс-мер О. Пантелішин раптом очолює відділ в Адміністрації Президента України — непогане службове підвищення. От тільки запитання: чим же заслужила ця людина отакі регалії, адже всі провінційні держслужбовці знають, як складно вибратися до столиці з периферії?..

Влітку 2000 мер Канева В.Фролов випадково одержав інформацію про торгівлю дітьми у Канівському дитбудинку № 5. З огляду на особливий характер подібних правопорушень, мер особисто наполіг на детальному розслідуванні справи: “Копать глубоко!” — не раз повторював він... Комісія почала працювати швидко і заповзято — і стала відкриватися моторошна картина.

Дітей буквально роздавали іноземцям, роблячи записи у відповідних журналах про те, що їх начебто направлено на оздоровлення до дитячого табора “Гайдарівець”. Зрозуміло, що дійсних умов проживання отих іноземців ніхто не перевіряв, сімейних обставин, що спонукають всиновлювати поза межами батьківщини, ніхто детально не вивчав. Зате дітей віддавали на всиновлення навіть в порушення чинного Кодексу про шлюб та сім’ю. За останні 5 років з дитбудинку було всиновлено 17 дітей, з них 6 — іноземними громадянами. Більшість із незаконно всиновлених дітей потім поверталася у дитбудинок, та чи подумав хто-небудь про дитячу душу?

Ось тут добре буде повернутися до “справи Степанова”. Коли до Канівського сиротинця звернулася екзотична пара: він — солідний гендиректор підприємства, з неймовірним життєвим досвідом за плечима; вона — молода кобіта, що втратила останню надію мати дітей, — ніхто з працівників дитячого закладу не став піддавати подружжя принизливій процедурі перевірки. А позатим молода дружина вже мала аж трьох дітлахів, найменшому з яких ледве-ледве виповнилося два місяці.

Проте в рішенні виконкому Канівської міськради народних депутатів від 22 серпня 1995 року за № 259 чорним по білому записано, що подружжя спільних дітей не має(!). Цікаво, скільки часу знадобилося Степанову Олександру Гнатовичу, аби переконати всіх п’ятьох підписантів того рішення № 259, в тому числі й тодішнього голову Канівської міськради О. Пантелішина, аби вони не попросили продемонструвати останню сторінку паспорта чи принести довідку від психіатра. Як виявилося — дуже даремно...

Степанова посадили за згвалтування малоліток, а над Каневом прогриміла короткочасна гроза. Прогриміла і заспокоїлася. Ніхто не постраждав.

Епілог

Після того як створена мером В.Фроловим комісія з розслідування справи Канівського сиротинця № 5 почала відкривати факти страшних цинічних злочинів, якась невідома сила організувала цілу серію паралельних перевірок всіх інтернатів Полтавщини, і бузувірства в Канівському будинку потонули у морі дрібних, цілком традиційних для вітчизняних дитячих закладів недоліків. Обласний та місцевий офіціоз негайно розтиражував цю інформаційну кашу.

Потім якась невідома сила примусила канівського міськрайонного прокурора припинити розслідування. Сам же мер В.Фролов був безсилий щось вдіяти. Більш того, меру висунули вимогу, аби він позбавився особи, що очолювала комісію з розслідування справи торгівлі дітьми.

Одночасно на самого В. Фролова та людей, задіяних в роботі комісії, почалися справжні гоніння — моральний тиск, наклепи, нічні телефонні погрози... Заступникові голови комісії навіть побили вікна.

В грудні 2000 року В.Фролова не стало — він помер, не витримало серце...

Після 8 квітня 2001 року, коли в Каневі пройшли вибори міського голови і ним був обраний (чи зроблений) непримітний чиновник з обойми О.Пантелішина, наклепницька кампанія переросла в репресії. Всі, хто запідозрюються в причетності до розголошення “інтернатівських таємниць”, піддаються гонінням. Одна з працівниць школи-інтернату № 5 була позбавлена без будь-яких на те причин вищої категорії педагога. Вона ж найсміливіше давала свідчення комісії В. Фролова. Іншу працівницю цього ж інтернату шантажували біля її власного будинку, аби вона не давала свідчень. Звільнено з посади і заступника обласного прокурора, яка здійснювала нагляд за ходом розслідування “інтернатівської справи”. Перелік можна було б продовжувати.

В пошуках правди лідери місцевих націонал-демократичних організацій звернулися до одного відомого депутата Верховної Ради, котрий активно сприяв на виборах мера кандидату-опоненту команди Пантелішина. Однак той тільки руками розвів: ніяк вплинути він не може, адже за О.Пантелішиним стоять СДПУ(о) та Демсоюз...

А ось доля вершителів майбутнього дітей-сиріт склалася дещо інакше: зав. міськвно отримала звання заслуженого організатора освіти і пенсію в 400 грн., без роботи не сидить — влаштувалася заврайметодкабінетом. Керівник табору “Гайдарівець”, що фіктивно оформляв дітей на відпочинок, одержав класний промоушн — зараз очолює Канівську райдержадміністрацію. Юрисконсульт та зав. відділом ЗАГСу, що узгоджували всі папери на всиновлення, залишилися при портфелях — ніщо їх не бере...

* * *

З естетичних міркувань ми виклали тільки ті факти, які не потребують додаткового підтвердження. Та це лише невеличка дещиця з того, що дійсно відбулося у Каневі. Як сказав один із мешканців цього чудового міста: «За місяць я чимало почув і такого, що може посперечатися із смаковито описаними беріївськими походеньками... Я думаю, що в чесних людей, які не втратили дар співчуття і солідарного переживання, кров почне холонути в жилах, коли вони дізнаються, до якої ницості, прірви гріхопадіння доходили окремі “стрілочники”, “вихователі” та “усиновителі”, а заодно — їх звідники та покровителі».









ТОП-СТАТЬИ
Номер # 27, 18.07.2001
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні Репотажі з фронту Сьогодні в телеефірі Антени-плюс: Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" для мобільних мереж 2G та 3G Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" Чому москалі такі?
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео) В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Экономика РФ летит в пропасть Унікальний вітровий генератор зробив винахідник з Черкащини Народний синоптик прогнозує теплу зиму О Золотой Орде и Киевской Руси, или почему Маркса не издавали в СССР?
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 172 хитов: 2018
вчера: 653/28380
время генерации: 0.040327072143555; SQL запросов: 11