Медиагруппа «Антенна»  

Квадратні метри милосердя

Галина БЕРЕЗЕНКО# 11, 19.03.2003

У чому виміряти милосердя і співчуття? У справах? Про їх щирість знатиме мало хто, інші сприймуть це як щось показне, як хвастощі.

А у нашому місті, виявляється, винайшли новий спосіб виміряти милосердя — у квадратних метрах. 490 м2 — спірна територія у конфлікті межи двома благодійними організаціями, що опікуються знедоленими у одній будівлі колишнього дитсадку. Одна з них - громадське об'єднання "Єдність" — будівлю дістала у безкоштовне користування. Нині закінчився термін дії угоди. Інша — місія церкви п'ятидесятників "Світло спасіння" — орендує приміщення і хоче розширитись.

Директор Центру соціальної реабілітації Черкаського міського громадського об’єднання "Єдність" Назар Обідзінський завітав до редакції "Антенны" сам.

- Об’єднання "Єдність", - розповів він, - було створене ще 1998 року для захисту знедолених верств населення і є організацією на кшталт "Бархи" у Польщі, "Ковчегу" у Одесі, Асоціації соціальної допомоги у Якутську Російської Федерації. Наша задача - надання житла тим, хто його не має, допомога у відновленні документів, юридична та медична допомога. Міська рада надала Центрові соцреабілітації приміщення колишнього дитсадка №80 у безоплатне користування позаминулого року. Але депутати надали нам його не назавжди - спершу на три місяці, потім на півроку. Лише 31 січня 2002 року ми уклали повноцінну угоду на рік. Коли ми нарешті отримали приміщення - почали реально працювати із людьми. Ми працюємо на громадських засадах.

І ось, на 21 березня цього року через Центр пройшло 146 осіб. Це ті, хто повернувся із місць позбавлення волі, бездомні, інваліди, котрі згубили документи, старенькі, яких вигнали родичі з домівок.

Із цих 146 осіб за увесь час 62 знайшли житло, роботу, відновили документи. Десь із двадцятеро з них з нашою допомогою лікувалися у міських лікарнях. Із медичними закладами у Центру укладено угоду, згідно з якою усі, хто до нас потрапляє, обов'язково проходять флюорографію, перевіряються у шкірвендиспансері. У нас також укладена угода із департаментом по виконанню покарань - із спецприйомника людей направляють до нас. Адже там ніколи не тримають більше місяця. Було декілька випадків, коли до нас потрапляли люди, яких по-шахрайськи позбавили житла. Ми допомогли їм повернути втрачене - з нами працює юрист.

Але Центр існує не тільки як притулок, а передусім як центр допомоги найбільш незахищеній верстві населення міста.

Згідно із нашими проектами, ми відкрили спортивний комплекс, тепер у нас займаються і підлітки, і дорослі. Є і лікувальна фізкультура для літніх людей. Підлітки із неблагополучних сімей займаються футболом і боксом - є два тренери. 14-річний Віталій Кучеренко, котрий живе лише із паралізованим батьком (мати покинула сім'ю), став чемпіоном області та бронзовим призером міжнародного турніру з боксу та кікбоксінгу.

Для дітлахів у Центрі створено культурно-просвітницький сектор, де проводяться заняття із декоративно-прикладного мистецтва: ліпка з глини, вишивка. Нещодавно дістали два піаніно, тож будуть проводитися заняття з музики. Зараз у нас займається 45 дітей та підлітків. Останній проект, який ми розробили, стосується трудової та професійної реабілітації інвалідів. У нас є певні площі і домовленість із фондом інвалідів про створення реабілітаційних майстерень, де випускатимуться сувеніри, надаватимуться послуги населенню.

Але на ці ж площі, як ми з'ясували, претендує і місія церкви п'ятидесятників "Світло спасіння". "Світлу спасіння" вже вдалося раніше отримати у оренду один із блоків дитсадка, де вони створили їдальню для дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей. Звісно, у п'ятидесятників - євроремонт, з нами не порівняти. Але ж у нас понад 2000 м2 , тоді як у них - 200 м2. І можливості не ті - ми не маємо того фінансування. Підприємства вряди-годи допомагають - то будматеріалами, то продуктами.

Зараз у нас у розпалі ремонт. Звісно, стіни обдерті, на підлозі - пісок і цемент. Несподівано приїжджає комісія - начальник міського управління комунального майна Юрій Будченко і наш депутат Сергій Гончар.

Будченко зобов'язав нас припинити усі ремонтні роботи і заявив, що приміщення, згідно з актом прийому, виглядало набагато краще, аніж зараз. Зазирнувши на кухню, Будченко заявив, що у нас і там непорядок. Але ж ми тільки-но завезли обладнання для випічки хліба і ще не встгли його поставити.

Тому у нас склалося враження, що питання із передачею площ "Світлу спасіння" вже вирішено. Та ще й увечері прийшов представник п'ятидесятників "миритися", сказав, що приміщення їм нібито нав'язують. Але ж у нас вже існує домовленість про створення реабілітаційних майстерень. Окрім того, ми охоплюємо не тільки все місто, а й приміські села, не зважаючи на віросповідання знедолених.

Екскурсія до "раю" знедолених

Добратися до колишнього дитсадка №80 по вулиці Рєпіна, де знаходиться Центр соціальної реабілітації "Єдності" і місія "Світло спасіння", виявилось непросто. Неасфальтована вуличка всуціль розкисла, перетворившись на грузьку багнюку.

Ось нарешті і двоповерхова будівля дитсадку. У одному з блоків загратовані вікна, на другому поверсі розбита шибка затулена чорною целофановою плівкою.

У кімнатах холодно, подекуди по кутках будівельне сміття. Назар Богданович зустрічає нас у великому пустому залі, де на одвірку висить старезна боксерська груша: "Ось це - наш спортзал".

Ідемо якимись плутаними переходами. Попід вікнами із підлоги стирчать, немов рідкі зуби, обрізки труб. Немає жодної батареї.

У кімнаті, де мешкають жінки - тепло, але одразу забиває дух сперте вологе повітря. Декілька металевих ліжок в ряд, як у лікарні, купи якогось ганчір'я. Обідзінський говорить, що тут живуть шість жінок, але ми "вдома" застали лише трьох. Ларису Михайлівну (прізвище вона не назвала і фотографуватись відмовилась) із квартири вигнала донька, "п’ять разів виганяла". Лариса живе тут вже два місяці, каже, що знайшла роботу, а із житлом поки що не щастить. Пенсіонерку Валентину Пилипівну Бондар не захотіла бачити у квартирі колишня невістка, не прийняла і онучка. Валентина Пилипівна два місяці поневірялась по сусідах, п'ять діб провела на станції. Від того хворі ноги практично зовсім їй відмовили. Сюди, у центр, їй порадила звернутись сусідка. Бабуся тут із 13 березня. Син знає, де його мати, приносить продукти, але до себе забрати не може.

70-річна Зінаїда Григорівна Ланцова тут старожил. У вересні виповниться 3 роки, як вона тут поселилась: "А що? Дах над головою є, тепло, постіль чиста, годують. По вокзалах не ходити. Спасибі начальству, що не ображають; коли захворіла, ліки діставали".

Із вогкого тепла ми знову потрапляємо у холод. Чомусь особливо він відчувається на кухні, посередині якої стоїть одна електрична плита. На плиті у величезній зеленій виварці кипить вода.

- Ось тут у нас холодильник, пекарська шафа, - знайомить нас із предметами інтер'єру Обідзінський. - Цієї плити вистачить, аби прогодувати осіб 30-40! А у подальшому ми плануємо випікати хліб. Переписали одиноких пенсіонерів поблизу - надалі даватимемо їм хоч по півбуханця на день.

До чоловічого блоку - знову якісь переходи, сходи, коридори. ("Ну кто так строит?.." - мимоволі виникає думка). У дверях кімнати нас знову зустрічає хвиля важкого спертого повітря. Тільки тут воно значно "концентрованіше" - з незвички не вистачає повітря. Це запах немитого тіла і брудного одягу. Так пахне крайня нужденність. На стінах - сіро-зелені візерунки цвілі.

...Чоловіків у кімнаті також троє. Один, сидячи спиною до дверей, читає газету. Поруч на ліжку - замотана у ковдру кістлява фігура. "Один із чоловіків взагалі не піднімається з ліжка, - пояснює Обідзінський. - А у іншого - зламана нога".

Георгій Нілов, той, що зі зламаною ногою, живе тут вже третій рік: "Я втратив зір, втратив квартиру, яку мені дали на "Машбуді". Я пропрацював там більше 20 років.

Чоловік, якому я здавав квартиру, змусив підписати якийсь документ - виявилось згодом, що дарчу.

Що зараз трапилось? Слизько було, підсковзнувся. У лікарні надали першу допомогу і відправили знов сюди - лежати. Тут нормальне, людське ставлення. Повсякчас допомагають".

* * *

- Чому такий запах? - не втрималась я від запитання, ледь ковтнувши свіжого повітря.

- Другий поверх, ми зараз не можемо відкривати там вікна, - пояснив Назар Богданович. - Окрім того, деякі з них не встають з ліжка.

- А душ тут є? Пральня?

- Є і душ, і пральня. Пральня у окремому приміщенні, там є водонагрівач. Але зараз ми можемо тільки прати одяг, бо холодно, люди застудяться. Але у нас є угода із санстанцією, і щоп'ятниці люди відправляються туди митися і дезинфікувати одяг. Щосуботи ми проводимо прибирання із хлоркою.

- Куди ж поділись батареї?

- Якийсь час цей дитсадок належав "Теплокомуненерго". Вони прагнули зробити тут виробничу базу. Розпочали ремонт даху. Але, оскільки за санітарними вимогами промислова зона мала становити щонайменше 150 м, "Теплокомуненерго" відмовились від своєї затії. І, йдучи звідси, позабирали усі батареї, крани, частину труб.

* * *

На візит до п'ятидесятників практично не лишалось часу, ми зазирнули буквально на хвилинку. Контраст був надто помітним - одразу війнуло домашнім теплом і затишком...

«Я вірив їм — зараз не вірю»

Сергій Гончар,
депутат міськради (округ №17):

— Свого часу я, як депутат, допоміг "Єдності" отримати приміщення колишнього дитсадка №80 в безкоштовну оренду, а це 3000 м2 . Організація "Світло спасіння" орендує всього 233 м2, при цьому справно сплачує орендну плату і такої пільги, як "Єдність", не має.

Протягом двох років я відслідковував, що відбувається. На території "Єдності", попри гарні слова, відбувалось погіршення стану приміщення. Якщо раніше це був відремонтований дитячий садок, то після господарювання "Єдності" це занедбане, процвіле, прокурене наскрізь приміщення з обідраними шпалерами, оббитою штукатуркою, поламаними стінами, забитою фекаліями каналізацією. І в це приміщення вони запрошують дітей? Дивлячись на все це, я розумію, що рішення про безоплатну оренду було помилковим. Такі площі ця організація освоїти не здатна. Крім того, було багато нарікань з боку жителів мікрорайону. Я впевнений, що в таких умовах про якусь реабілітацію не варто і говорити. З іншого боку, я бачу виробничі площі, розміщені на даній території, де, по суті, робляться тіньові гроші, де в умовах жахливої антисанітарії фасується лавровий лист. Я бачу дешеву робочу силу, відсутність будь-якого оподаткування та повну безконтрольність.

Натомість релігійна організація "Світло спасіння" не претендує на пільги на шалені площі, а просто робить свою справу. Вони провели автономне опалення на свою частину, зробили ідеальний ремонт як зсередини, так і ззовні приміщення. Крім того, організація щоденно харчує близько тридцяти дітей з малозабезпечених сімей, список яких їм надає Соснівська районна рада. "Світло спасіння" чемно дочекалась, поки у "Єдності" закінчиться термін оренди, та подала прохання про розширення.

Конфлікт виник через те, що "Єдність" не бажає відмовлятись від частини приміщень, за яку вона не платить та не здатна освоїти.

В свій час, ще на початку діяльності "Єдності", я бачив плани і вірив в цю організацію, зараз - не вірю. Вважаю, що вона не виправдала себе.

"Місця усім вистачить"

Юрій Будченко,
начальник управління комунального майна м.Черкаси:

- Конфлікту як такого немає. Бо площа дитсадка по вулиці Репіна, 12, становить більше 3000 м2. Нині у громадського об'єднання "Єдність" у розпорядженні 2900 м2, а у місії "Світло спасіння" - 233 м2.

Незрозуміло, у чім конфлікт? У тому, що місто забирає площу у "Єдності" і віддає "Світлу спасіння" чи тому, що не дозволяє "Єдності" розширятися? Адже річ зовсім не у цьому. Ми розглядаємо це питання із практичного погляду - як використовується майно, а не те, кому воно надається.

Громадська організація "Єдність" отримала приміщення у безоплатне користування 21 червня 2001 року. Дія угоди скінчилась 31 грудня 2002 року. Півтора року у їх користування було 2979 м2.

Посадовці міськвиконкому побували у Центрі соціальної реабілітації у кінці минулого року, коли постало питання про поновлення угоди про безоплатне користування. Зрештою, це міське майно, отож воно має працювати на користь міста. Оренда такого дитсадка коштувала б приблизно 20 тис. грн. на рік.

Те, що ми там побачили нас, м'яко кажучи, здивувало. Люди утримуються у жахливих умовах. У приміщеннях холодно, лише у житлових блоках стояли саморобні калорифери. Подекуди навіть освітлення не було.

Ситуація виявилась, як на мою думку, досить непростою. Коли ми завітали вдруге до Центру разом із депутатом 17-го округу Сергієм Гончаром два тижні тому - ситуація не змінилася.

"Єдність" розпочала ремонт і перепланування, не маючи на те дозволу, і причому саме тих приміщень, які ми нині хочемо віддати "Світлу спасіння". Маю зауважити, що, згідно з договором, ремонт має проводитися за згодою орендодавця.

Так, я вважаю, що місія "Єдності" потрібна людям, але їхня допомога не поставлена на належний рівень. Я б їм пропонував взяти менше приіщення, але довести його до ладу.









ТОП-СТАТЬИ
Номер # 11, 19.03.2003
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ Замість суду — житловий будинок для еліти? Фронтовий щоденник: Як працюють фронтові шпиталі Фронтовий щоденник: Військовий капелан про свою роботу на війні Олимпиада 2022: новичок в лидерах. Фронтовий щоденник: Як Черкащани живуть на війні Репотажі з фронту Сьогодні в телеефірі Антени-плюс: Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" для мобільних мереж 2G та 3G Інтернет-трансляція телеканалу "Антена" Чому москалі такі?
Дайджест Вартість проїзду у громадському транспорті малє становити не вище 2,7 грн? Спроба переворота в Україні призначена на 22 лютого? Откровения российского окупанта: почему он убивает украинцев? (відео) В Лугандоні вважають наше сало наркотиком! Экономика РФ летит в пропасть Унікальний вітровий генератор зробив винахідник з Черкащини Народний синоптик прогнозує теплу зиму О Золотой Орде и Киевской Руси, или почему Маркса не издавали в СССР?
Главная | Новости | Статьи | О нас | Выпуск новостей (видео) | Он-лайн трансляция «Антенна-плюс»
bigmir)net TOP 100
©«Антенна», 2009
посетителей: 168 хитов: 2950
вчера: 582/19957
время генерации: 0.0090301036834717; SQL запросов: 11